Перейти до вмісту

Грабовський Еміліан Романович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Грабовський Еміліан Романович
Народження20 листопада 1892(1892-11-20)
Ужгород, Австро-Угорщина
Смерть21 жовтня 1955(1955-10-21) (62 роки)
 Ужгород, Українська РСР, СРСР
Національністьполяки
Країна Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Перша чехословацька республіка
 Угорське королівство
 СРСР
Жанрпейзаж
НавчанняУгорський університет образотворчих мистецтвd (1917)
Діяльністьхудожник
Відомі учніЯкубек Карел Михайлович
ЧленСпілка радянських художників України
Роботи в колекціїЗакарпатський художній музей імені Йосипа Бокшая, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького і Одеський національний художній музей

Еміліан Романович Грабо́вський (20 листопада 1892, Ужгород — 21 жовтня 1955, Ужгород) — український закарпатський художник польського походження[1]; член Спілки радянських художників України з 1946 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 20 листопада 1892 року в місті Ужгороді (нині Закарпатська область, Україна) у багатодітній сім'ї службовця, де був наймолодшою дитиною. Його батько працював інженером-землеміром, брав участь в Польському антиросійському повстанні 1863—1864 років.

Навчаючись у початковій школі, виявив здібності до малювання. Із відзнакою закінчив Ужгородську гімназію[2]. 1911 року, разом із Адальбертом Ерделі, поїхав на навчання до Будапешта, де упродовж 1911—1914 років здобував мистецьку освіту в Училищі прикладного мистецтва у Імре Шимайя та упродовж 1915—1917 років у Вищій школі образотворчого мистецтва у Д. Ракшани[3].

Кінець 1918 року провів на творчій базі в Нодьбані (тепер Бая-Маре, Румунія). У 1919 році повернувся до Ужгорода, де активно включився у творче життя Закарпаття. На вулиці Собранецькій, № 31, у батьківському будинку, відкрив майстерню[2].

У 1926 році, через постійні нестатки, покинув Закарпаття і тринадцять років працювати в Будапешті, здебільшого художником-реставратором. У 1939 році повернувся до Ужгорода. Помер в Ужгороді 21 жовтня 1955 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкового живопису (автор пейзажів Карпат і Закарпаття) і станкової графіки (автор малюнків карикатур, плакатів). Серед робіт:

живопис
  • «Гірський краєвид» (1914);
  • «Копиці сіна» (1922);
  • «Селянський двір» (1922);
  • «Озеро в горах» (1924);
  • «Хатина рибалки» (1925);
  • «Вечір на Адріатичному морі» (1930—1931);
  • «Гірська долина» (1942);
  • «Гори Бескиди» (1945);
  • «Копиці» (1946);
  • «Осінні сутінки» (1946);
  • «Говерла» (1946);
  • «Низькі Татри» (1946);
  • «Зимові сутінки» (1947);
  • «Річка Латориця» (1947, Одеський художній музей[3]);
  • «Гірський пейзаж» (1948);
  • «Долина Ужа» (1949, Закарпатський художній музей[3]);
  • «Колгоспні поля в околицях села Доманиці» (1950);
  • «Колгоспний пейзаж» (1950);
  • «Вид Ужгорода» (1951);
  • «Сині далі» (1951);
  • «Гора в Ясінях» (1951);
  • «Гірські луки» (1951—1953, Національний музей у Львові[3]);
  • «Колгоспні поля на околиці Ужгорода» (1952).
графіка[1]
  • «Скелі» (1907);
  • «Леви» (1913);
  • «Високі Татри» (1916);
  • «Гірська річка» (1917);
  • «Дерева» (1917);
  • «Озеро в горах. Татри» (1917);
  • «Ялинка» (1917);
  • «Монастир у горах» (1922);
  • «Сільський двір» (1922);
  • «Ранок» (1946);
  • «Вид на Ужгородський замок» (1949);
  • «У саду» (1949);
  • «Каміння» (1949);
  • «Після жнив» (1951);
  • «Річка під горою» (1952).
малюнки (картон)[3]
  • «Купи сіна» (1922);
  • «Верби на березі Ужа» (1929);
  • «Стара хата» (1944);
  • «Парк» (1948, Закарпатський художній музей);
  • «Старий сад» (1949);
  • «Колгоспні копиці» (1950, Закарпатський художній музей).

У 1921 році взяв участь у виставці в Кошицях. 1953 року в Ужгороді пройшла його персональна виставка[3].

Вшанування

[ред. | ред. код]
Будинок художника.
Будинок художника.
Меморіальна дошка.
Меморіальна дошка.

В Ужгороді, на будинку по вулиці Собранецькій, № 31, де з 1892 по 1955 рік жив і працював художник, встановлено меморіальну дошку[1].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]