Граматика есперанто
Грама́тика еспера́нто — граматика планової мови есперанто. Завдяки логічності своєї структури менш складна, ніж більшість граматик національних мов. Крім того, проста система афіксів полегшує вивчення есперанто: за допомогою неї можна на основі знайомих слів самому створити нові слова, зрозумілі для інших, отже немає потреби вчити багато різних коренів.
Фундаментальна граматика есперанто[ред. | ред. код]
Алфавіт[ред. | ред. код]
Aa, Bb, Cc, Ĉĉ, Dd, Ee, Ff, Gg, Ĝĝ, Hh, Ĥĥ, Ii, Jj, Ĵĵ, Kk, Ll, Mm, Nn, Oo, Pp, Rr, Ss, Ŝŝ, Tt, Uu, Ŭŭ, Vv, Zz. Примітка: друкарні, які не підтримують букви ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ, ŭ можуть замість них використовувати h-систему: ch, gh, hh, jh, sh, uh; або x-систему: cx, gx, hx, jx, sx, ux.
Правила[ред. | ред. код]
Шістнадцять правил, якими була описана граматика есперанто в першому підручнику мови, у вільному викладі виглядають так:[1]
- Невизначеного артикля немає; є тільки визначений артикль (la), рівний для всіх родів, відмінків і чисел. Вживання цього артиклю таке ж, як в інших мовах. Люди, для яких вживання артикля є складним, можуть спочатку не використовувати його зовсім.
- Іменники мають закінчення -o. Для формування множини додається закінчення -j. Існує тільки два відмінки: називний і знахідний; для отримання знахідного відмінка до слова в називному відмінку додається закінчення -n. Решта відмінків створюється за допомогою прийменників (родовий відмінок — de, давальний — al, аблатив — per або іншими в залежності від змісту).
- Прикметники закінчуються на -a. Відмінок і число такі ж, як в іменників. Вищий ступінь створюється за допомогою слова pli, найвищий ступінь — plej; при порівняльному ступені використовують сполучник ol.
- Фундаментальними (невідмінюваними) числівниками є: unu (один), du (два), tri (три), kvar (чотири), kvin (п'ять), ses (шість), sep (сім), ok (вісім), naŭ (дев'ять), dek (десять), cent (сто), mil (тисяча). Десятки й сотні формуються за допомогою простого приєднання числівників (dudek (двадцять), sescent (шістсот)). Для порядкових числівників додається закінчення прикметника; для множинних — суфікс -obl-, для дрібних — -on-, збірних — -op-. Прийменник po використовується аналогічно з українським: po du pomoj (по два яблука). Крім того, числівники можуть використовуватися як іменники (з додаванням закінчення -o) і як прислівники (закінчення -e).
- Особисті займенники: mi (я), vi (ти, ви), li (він), ŝi (вона), ĝi (воно, зазвичай застосовується для об'єкта, тварини або дитини), si (зворотний займенник третьої особи), ni (ми), ili (вони), oni (відповідає третій особі множини); присвійні займенники утворюються за допомогою додавання закінчення прикметника. Відмінювання як в іменників.
- Дієслова не змінюються за особами й числами. Форми дієслова: інфінітив приймає закінчення -i; теперішній час — -as; минулий час — -is; майбутній час — -os; умовний спосіб — -us; наказовий спосіб — -u. Дієприкметник: суфікс дійсних дієприкметників теперішнього часу -ant-; дійсних дієприкметників минулого часу — -int-; дійсних дієприкметників майбутнього часу — -ont- пасивних дієприкметників теперішнього часу — -at-; пасивних дієприкметників минулого часу — -it-; пасивних дієприкметників майбутнього часу — -ot-.
- Прислівники закінчуються на -e; ступені порівняння як у прикметників.
- Усі прийменники самі собою вимагають називного відмінка.
- Кожне слово читається так, як воно пишеться.
- Наголос завжди на передостанньому складі.
- Складні слова створюються шляхом простого злиття слів (головне слово пишеться в кінці).
- Немає подвійного заперечення. Тобто варіант neniu ne venis (ніхто не прийшов) буде неправильним, а neniu venis (дослівно: ніхто прийшов) — правильним (в слові «ніхто» вже є заперечення). Варіант «neniu ne venis», з іншого боку, є правильним, але він означає: «не знайшлося нікого, хто б не прийшов», тобто «усі прийшли». Однак, цей варіант не рекомендується вживати у звичайній мові саме тому, що може викликати труднощі у носіїв тих мов, де подвійне заперечення існує.
- Для вказівки напряму до слів додається закінчення знахідного відмінка (sur tablo «на столі», sur tablon «на стіл»).
- Усі прийменники мають певні постійні значення. Якщо зі змісту речення неможливо визначити необхідний прийменник, вживається той, що не має власного сенсу прийменник je (наприклад, в порівняннях: je du metroj pli alta «на два метри вище»). Також може вживатися знахідний відмінок без прийменника (du metrojn pli alta «на два метри вище»).
- Слова, які більшістю мов запозичені з одного джерела, вживаються в есперанто без змін, «як є», але дотримуючись орфографії есперанто. При наявності однокореневих слів запозичується тільки словотворча основа, а інші слова утворюються від неї.
- Закінчення іменника -o і -a в артиклі la можуть бути відкинуті й замінені апострофом (не вимовляється).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Точний оригінальний текст першої граматики [Архівовано 10 серпня 2011 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Fundamento de Esperanto [Архівовано 30 липня 2010 у Wayback Machine.] на сайті Академії есперанто
- Детальна граматика [Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Коротка граматика
- Детальна граматика(еспер.)
|