Грамота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грамота
CMNS: Грамота у Вікісховищі

Гра́мота (від грец. γράμματα (ґраммата)— «лист», «писальний папір») — офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь[1]. Також — документ, яким нагороджують за успіхи в якійсь справі[1]. У джерелознавстві — лист, послання або який-небудь запис до XVI ст.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Історичні грамоти

[ред. | ред. код]

У Київській Русі грамота — це будь-який письмовий документ, згодом (з 15 ст.) — тільки акт правового значення, тобто документ, що визначав майнові та інші права, привілеї або обов'язки окремих осіб, церков, монастирів тощо. Грамоти складалися князями й царями (або за їх дорученням), а також церквою і приватними особами.

Грамоти поділялися на урядові (жалувані грамоти, указні, судні), приватні (роздільні, мінові, купчі та ін.), церковні (настольні, тарханні та ін.). Серед перших розрізняють жалувані Грамоти — на виняткові права станам, монастирям, церквам та окремим особам; уставні — про діяльність органів місцевого управління (напр. Двінська 1397, Білозерська 1539) і судні — про діяльність суду (напр. Новгородська і Псковська судні грамоти).

Спершу грамоти писалися на бересті, дошках, лубі, пергаменті, а з 14–15 ст. — на папері з позначенням дати, підписом і печатками осіб, що їх давали (князів, царів, церкви та ін.). Найдавнішою грамотою, відомою в Київській Русі є згадувана в літопису під 996 р. грамота великого князя Володимира Святославича київській церкві Богородиці на володіння землею.

Нагороджувальні

[ред. | ред. код]
Грамота Київської організації НСПУ

Документ, що свідчить про відзначення (наприклад, Почесна грамота Кабінету Міністрів України).

Дипломатичні

[ред. | ред. код]

Певні дипломатичні документи — вірчі грамоти, відкличні грамоти.

Примітки

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Довідники

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]