Перейти до вмісту

Гра з асфіксією

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гра з асфіксією (задухою) — умисне перекриття доступу кисню до мозку з метою викликати короткочасну непритомність і стан ейфорії. Існують два різних методи, що використовуються для досягнення гіпоксії (кисневого голодування): странгуляція (удушення) і самоіндукована гіпокапнія (нестача вуглекислоти у крові), часто вони можуть поєднуватися. Ця небезпечна забава зустрічається серед дітей та підлітків; займаються нею як мінімум з початку XX століття[1][2]. На відміну від сексуальної асфіксії, метою ігор з задухою не є отримання статевого збудження[3].

Є безліч жаргонних назв цих ігор[4][5], наприклад, у російськомовному середовищі цю гру називають «Собачим кайфом»[6][7].

Розповсюдження 

[ред. | ред. код]
Сонна артерія

Проведене 2006 року у штаті Огайо дослідження встановило, що 11 % дітей у віці 12-18 років та 19 % у віці 17-18 років стверджують, що коли-небудь займалися «іграми»[8]. 2008 року дослідження канадського Центру з проблем наркоманії та психічного здоров'я показало, що принаймні 79 тисяч студентів у канадській провінції Онтаріо брали участь у даному акті[9].

Механізми

[ред. | ред. код]

Є два основних механізми цієї практики, що призводять до церебральної гіпоксії (кисневого голодування мозку), — странгуляція (удушення) і самоіндукована гіпокапнія (нестача вуглекислоти у крові) — і багато інших варіацій. Ці механізми, як правило, плутають один з одним або розглядають як один, але вони дуже різні, хоча й мають потенціал до незворотних ушкоджень головного мозку і навіть смерті[10].

При обох механізмах жертва може відчувати швидкоплинні галюцинації або сновидіння, приходити до тями з короткочасною втратою пам'яті і мимовільними рухами кінцівок. Нормальний стан, як правило, настає протягом декількох секунд, але ці заходи можуть викликати постійну травму головного мозку або навіть смерть, особливо якщо грати поодинці з удавкою[11].

Смертність і шкода здоров'ю

[ред. | ред. код]
В якому віці діти гинуть від ігор з задушенням і вішаються. Дані за кожен рік — у відсотках від загального числа відповідних смертей. Вибірка — американці 6-19 років. Дані для повішень — офіційні за 1999—2005 роки, для ігор з асфіксією — за повідомленнями преси за 1995—2007 роки.

Статистика про загиблих і неврологічні порушення має суперечливий характер, хоча є ознаки значного внеску практики у смерті й інвалідності, особливо серед неповнолітніх чоловіків у найрозвиненіших країнах. Більшість вважає, що смертність значно занижена через зовнішню схожість із самогубством[12].

Згідно з дослідженням американських Центрів контролю і профілактики захворювань (CDC), в 1995—2007 роках 82 дитини у віці від 6 до 19 років померли у США внаслідок цієї гри, (див. діаграму праворуч). З них 86,6 % були хлопці, середній вік — 13 років. 95,7 % цих випадків смерті сталися в той час, коли дитина була сама; батьки загиблих не знали про гру у 92,9 % випадків. Смерті були зареєстровані в 31 штаті і не були згруповані за місцем, порою року або днем тижня. Наявність у загиблих неврологічних ушкоджень за життя, з урахуванням обставин смерті, визначити складно.

Гра також може призвести, внаслідок падіння або неконтрольованих рухів, до непрямих травм, таких, як струс мозку, переломи кісток, укус язика і синців біля очей[13].

Ознаки захоплення грою з асфіксією

[ред. | ред. код]

Зовнішніми проявами гри дітей із задушенням можуть бути: обговорення гри, налиті кров'ю очі, сліди на шиї, сильні головні болі, дезорієнтація; канати, шарфи, ремені, прив'язані до меблів або дверних ручок; нез'ясовна наявність таких речей, як псячі смички[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Sigrid Neudecker: Würgespiel: Nicht neu, aber sehr gefährlich [Архівовано 13 липня 2010 у Wayback Machine.], Die Zeit, 18. Dezember 2009
  2. ↑ Laut Anne Corrêa-Guedes, Professorin an der privaten Universidade Autónoma de Lisboa und Mitglied von APEAS, wiedergegeben in: Vor dem Computer selbst stranguliert [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.], Potsdamer Neueste Nachrichten, 10. Dezember 2009
  3. ↑ Adams, William Lee (18 січня 2010). A Dangerous Pastime for Teens: The Choking Game. Time Magazine. Time. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 21 січня 2010.
  4. ↑ «Blackout Game» Urban Dictionary. (Retrieved 2010-10-01.)
  5. ↑ Attention jeux mortels — Jeu du foulard… — Doctissimo. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  6. ↑ «Собачий кайф» для наших детей [Архівовано 19 серпня 2011 у Wayback Machine.]. Голос России. 15.04.2010.
  7. ↑ Подростки умирают от «Собачьего кайфа» [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.]. infox.ru. 7 апр ‘10.
  8. ↑ «Unintentional Strangulation Deaths from the „Choking Game“ Among Youths Aged 6—19 Years — United States, 1995—2007» [Архівовано 27 травня 2016 у Wayback Machine.], Morbidity and Mortality Weekly Report of the Centers for Disease Control and Prevention, 57(06); 141—144, February 15, 2008 (PDF versionPDFPDF)
  9. ↑ Some 79,000 Ont. students play choking game: survey. Архів оригіналу за 3 квітня 2009. Процитовано 28 листопада 2017.
  10. ↑ Richard McKenzie Neal. The Path to Addiction: And Other Troubles We Are Born to Know [Архівовано 30 березня 2017 у Wayback Machine.]. — AuthorHouse, 2008. — 496 p. — P. 312—313. ISBN 1-4389-1675-2, ISBN 978-1-4389-1675-0
  11. ↑ Chen, Pauline W. «A Surgeon Learns of the Choking Game», [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] The New York Times, February 25, 2010
  12. ↑ «Kids are passing out for a deadly high» [Архівовано 3 лютого 2009 у Wayback Machine.] by Michael Okwu, Today, MSNBC.COM [Архівовано 24 лютого 2011 у Wayback Machine.], February 26, 2008
  13. ↑ «'Choking Game' Turned Deadly for 82 Youths» [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] by Amanda Gardner, The Washington Post, February 14, 2008
  14. ↑ «CDC Study Warns of Deaths Due to the 'Choking Game'» [Архівовано 28 березня 2010 у Wayback Machine.], Centers for Disease Control and Prevention press release, 14 February 2008
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гра_з_асфіксією