Гребченко Сергій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гребченко Сергій Сергійович
Народження12 жовтня 1919(1919-10-12)
Малий Бобрик, Краснопільський район, СРСР
Смерть24 квітня 1991(1991-04-24) (71 рік)
Суми, Українська РСР, СРСР
ПохованняСуми
Країна СРСР
ОсвітаЛенінградська вища офіцерська бронетанкова школаd
ПартіяКПРС
Звання Капітан
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гребченко.

Сергій Сергійович Гребченко (нар. 12 жовтня 1919, Малий Бобрик — пом. 25 квітня 1991, Суми) — радянський офіцер; учасник німецько-радянської війни. Герой Радянського Союзу з 1944 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 12 жовтня 1919 року в селі Малому Бобрику (тепер Сумський район Сумської області, Україна) в селянській сім'ї. Українець. Отримав неповну середню освіту. Працював у колгоспі.

У Червоній армії з 22 вересня 1939 року[1]. Брав участь у німецько-радянській війні. У 1941 році закінчив курси молодших лейтенантів і спрямований на фронт. Перший бій отримав у серпні 1941 року під Лугою. У жовтні 1941 року в званні молодшого лейтенанта направлений командиром мінометного взводу в 1-шу ударну армію під Москву. Був поранений. Після лікування, очолив роту снайперів в запасному полку на Уралі. З серпня 1943 року знову на фронті — командир стрілецького взводу автоматників 3-го стрілецького батальйону 8-ї мотострілецької бригади. Воював на Ленінградському, Західному, Центральному та 1-му Білоруському фронтах. Був двічі поранений.

Могила в Сумах.

28 червня 1944 року вміло організував бій з розгрому автоколони ворога на шосе Жлобин — Бобруйськ (знищено 15 автомашин з піхотою[2]). 7 липня 1944 року в районі міста Барановичів його взвод, ведучи розвідку в тилу противника, знищив штаб ворожої частини. У числі перших 10 липня увірвався в місто Слонім. Всього за 14 днів безперервних боїв його взвод знищив близько півтисячі ворожих солдатів і офіцерів, майже стільки ж захопив в полон[2].

Після війни продовжував службу в Радянській армії. У 1945 році закінчив Вищу офіцерську школу бронетанкових військ. Член КПРС з 1953 року. У листопаді 1954 вийшов в запас у військовому заванні капітана.

Жив і працював у місті Свердловську. З 1962 року жив у місті Сумах, в будинку на вулиці Замостянській № 23. Працював на Сумському машинобудівному заводі імені Михайла Фрунзе. Помер в Сумах 24 квітня 1991 року. Похований в Сумах на Засумському кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У місті Сумах, на початку вулиці Героїв Сталінграда, створена алея Слави, де представлені портрети 39 Героїв Радянського Союзу, чия доля пов'язана з містом Сумами та Сумським районом. Серед них портрет Сергія Гребченка.
  • У селищі міського типу Краснопіллі на Алеї Героїв йому встановлено пам'ятну дошку[3];
  • 22 лютого 2012 року в Сумах, на будинку на вулиці Замостянській № 23 де жив Герой, встановлено меморіальну дошку[4];
  • З 2015 року у місті Гродно існує вулиця Сергія Гребченка[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Пам'ять народу. [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ а б Інформаційний портал «Суми». Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  3. ↑ Герої країни. [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Історичний клуб Булатовича. [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Рішення Гродненської міської ради депутатів № 76 від 22 жовтня 2015 року «Про присвоєння найменувань новим елементам вулично-дорожньої мережі міста Гродно». [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гребченко_Сергій_Сергійович&oldid=36546039