Перейти до вмісту

Гретхен Карлсон

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гретхен Карлсон
Гретхен Карлсон у грудні 2017 року
Ім'я при народженніангл. Gretchen Elizabeth Carlson
ПрізвиськоGoalpost Gretchen
Народилася21 червня 1966(1966-06-21)[1] (58 років)
Кун-Рапідс, США
Країна США
Місце проживанняГринвіч
Діяльністьтелеведуча, модель, журналістка, учасниця конкурсу краси
Alma materСтенфордський університет, Anoka High Schoold (1984), MacPhail Center for Musicd і Aspen Music Festival and Schoold
Знання мовамериканська англійська
ЗакладCBS Newsd, Fox News Channel і Lift Our Voicesd
ЧленствоKappa Kappa Gammad
НапрямокMeToo
Magnum opusFox & Friendsd, The Real Storyd і The Early Showd
Конфесіялютеранство
БатькоLee Roy Carlsond
МатиKaren Barbara Hyllengrend
Брати, сестриKris Carlson Germaind
У шлюбі зCasey Closed
Діти (2)2
Зріст160 см
Волоссябіляве волосся
Очізелені
IMDbID 1977944
Сайтgretchencarlson.com

Гретхен Елізабет Карлсон (англ. Gretchen Carlson; 21 червня 1966, Анока[2]) — американська журналістка, письменниця, телевізійна коментаторка, скрипалька, феміністка, борчиня з сексуальними домаганнями на роботі. Багаторічна співведуча американського новинного сету «The Early Show». Одна зі 100 найвпливовіших людей світу в часописі «Time».[3]

6 липня Карлсон подала позов проти тодішнього голови «Fox News» та генерального директора Роджера Ейлса, заявивши про сексуальні домагання[4]. Позов Карлсон змусив десятки інших жінок також виступити з заявами про домагання Ейлса[5], в результаті яких він пішов у відставку.[6] У вересні 2016 року Карлсон та «21st Century Fox» врегулювали позов на 20 мільйонів доларів.[7] Ці події зображено в телесеріалі «Ранкове шоу».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Гретхен Елізабет Карлсон зростала в лютеранській родині в Аноці, штат Міннесота, донька Карен Барбари (Hyllengren) та Лі Роя Карлсон.[8][9] Вона шведського походження.[10] Закінчила середню школу Аноки в школі Анока-Геннепін, де була валедикторіанкою класу 1984 року. Однією з її нянь була Мішель Бахман, майбутня республіканська конгресвумен.[11]

У дитинстві Гретхен була скрипалькою, яка грала на радіо та телебаченні.[12]

У 1984 році Карлсон влаштовується до обслуговуючого персоналу «Анока Homecoming». Вже в 1988 році вона завоювала титул «Міс Міннесота».[13] У 1989 році здобуває титул «Міс Америка» від штату Міннесота.

Закінчила Стенфорд, де вивчала організаційну поведінку,[14] з відзнакою. Під час навчання провела рік за кордоном в Оксфордському університеті, навчаючись та досліджуючи твори Вірджинії Вульф.

4 жовтня 1997 року Карлсон одружилася зі спортивним агентом Кейсі Клоузом.[15][16] Вони живуть у Гринвічі, штат Коннектикут,[17] виховують двох дітей.[10][18]

Здобувши досвід роботи телеведучої та репортерки, приєдналась до кореспондента «CBS News» у 2000 році та стала співведучою «The Early Show».

У вересні 2011 року була призначена до інавгураційного класу Зали Слави Середньої Школи Анока.[12][19]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Робота на телебаченні

[ред. | ред. код]
Карлсон з президентом Рональдом Рейганом у 1988 році

Згодом після здобуття у 1989 році титулу «Міс Америка», Карлсон отримала роль співачки та політичної коментаторки на телеканалі «WRIC-TV». «Style Weekly» вважав це переворотом для «WRIC-TV», оскільки це був «канал з низькою оцінкою» на той час.[20] У 1992 році Карлсон приєдналася до «WCPO-TV» медіакоментаторкою і працювала там протягом двох років.[21] Пізніше працювала у «WOIO», де вони з колегою Деніз Дюфала стали першими жінками, які мали відношення до найважливіших новин.[22]

У 2000 році приєдналася до «CBS News» та почала працювати над «The Early Show» у 2002 році. Карлсон розпочала телевізійну кар'єру в Річмонді, штат Вірджинія, політичною репортеркою «WRIC-TV».[23] У 2005 році Карлсон перейшла на телеканал «Fox News» і стала співведучою ранкового шоу «Fox & Friends» разом зі Стівом Дучі та Браяном Кілміадом.

Карлсон у 2009 році

Спочатку Карлсон перевели в «Fox &Friends» на посаду керівниці й лише на вихідні. Вона кілька років співпрацювала зі Стівом Дучі та Браяном Кілміадом і все ж залишила «Fox & Friends» у вересні 2013 року, щоб вести денну програму «Справжня історія з Гретхен Карлсон», що стартувала восени 2013 року.

Позови щодо сексуальних домагань

[ред. | ред. код]

6 липня 2016 року Карлсон подала позов проти сексуальних домагань проти голови «Fox News» Роджера Ейлса у Суперіордаційному суді штату Нью-Джерсі та підтвердила у своєму акаунті в «Твіттер», що більше не працює з «Fox News».[24] У своєму листі Карлсон зазначила, що її звільнили через відмову від сексуальних натяків Ейлса. Після гучних звинувачень Ейлс одразу почав стверджувати, що вони є неправдивими, тоді як юридична фірма, що представляє Карлсон, стверджувала, що десять інших жінок звернулися до них, щоб розповісти про поведінку Ейласа в «Fox News».[25] Коли справа набирала обертів, Карлсон звернулась безпосередньо до своїх шанувальників, подякувавши їм у серії відеороликів у «Твіттер»[26][27] та запропонувавши свою підтримку постраждалим від сексуальних домагань.[28] Фокс подав документи до суду, стверджуючи, що Карлсон була змушена за контрактом розглядати її вимоги за третейським судом.[29] Карлсон зазначила: «Примушувати жертв сексуальних домагань до таємних арбітражних процедур неправильно, оскільки це означає, що ніхто не дізнається, що насправді сталося».

Після того, як Ейлс пішов у відставку 21 липня 2016 року,[30] Карлсон сказала, що відчуває «полегшення, що зараз мені нарешті повірять», хоча також зазначила: «відчуваю гнів через те, що витрачено на це так багато часу».[31]

У квітні 2018 року Карлсон уклала першу угоду щодо співпраці з мережами «A&E», за якою вона зможе приймати три документальні сюжети на своїх каналах, таких як Lifetime. Гретхен Карлсон: «Порушення мовчання» зосереджується на історії кожної жінки про сексуальні домагання на робочому місці. Прем'єра відбулася 14 січня 2019 року.[32][33]

Адвокатка з прав жінок та голова «Міс Америка»

[ред. | ред. код]

У 2017 році Карлсон випустила свою другу книгу «Будь жорстокою» про випадки сексуальних домагань, що стала бестселером «Нью-Йорк таймс». Карлсон виступила на двох конференціях «TED», на одній з яких йшла мова про права жінок та сексуальні домагання на робочому місці, а другий про політичні часи, в які ми живемо, і про те, як ми можемо об'єднатися як нація для розв'язання питань.[34]

1 січня 2018 року Карлсон була обрана головою ради директорів організації «Міс Америка», яка займається волонтерською діяльністю.[35] Першим рішенням Карлсон незабаром після вступу на посаду було зняття змагань у купальниках з конкурсу. У «CNN» повідомлялося, що цілями Карлсон був перехід конкурсу на «Міс Америка 2.0», де змагання в купальниках буде замінене на інтерв'ю на сцені. Це рішення було прийнято за для того, щоб перенести фокус із сексуальної об'єктивації зовнішнього вигляду на досягнення жінок.

У популярній культурі

[ред. | ред. код]

Фільм «Бомбшелл»

[ред. | ред. код]

У стрічці у зображено кар'єру Карлсон у «Fox News». Фільм вийшов 13 грудня 2019 року. Ведучу грає Ніколь Кідман, з іншими популярними акторами, серед яких Марго Роббі, Кайла Поспісіл, Шарліз Терон у ролі Мегін Келлі та Джона Літгоу в ролі Роджера Ейлса[36] Фільм відтворює події в «Fox News» напередодні відставки Ейлса з організації.

Телесеріал «Ранкове шоу»

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]

«Отримання реального»

[ред. | ред. код]

«Отримання Реального» — перша книга Карлсон, яка вийшла у 2016 році після звільнення із «Fox News», зосереджена переважно на «Міс Америка» та викликах, з якими стикаються жінки в різних професійних обставинах.

«Будь жорстокою: припини домагання та поверни свою силу»

[ред. | ред. код]

У 2017 році вона випустила свою другу книгу «Будь жорстокою: припини домагання та поверни свою силу». Карлсон використала книгу як платформу, щоб розповісти історії жінок з усіх штатів у США, які зазнали сексуальних домагань. Під час інтерв'ю жінки наводили численні приклади того, як до них проявляли недоречний сексуальний інтерес колеги-чоловіки.[37]

Філантропія та нагороди

[ред. | ред. код]

У 2017 році Карлсон створила «Фонд подарунків мужності», а також ініціативу лідерства Гретхен Карлсон (GCLI).[38] GCLI співпрацює з програмою «Все разом», щоб допомогти людям, які постраждали від ґендерного насильства, дискримінації та цькування.

Карлсон завжди підтримувала конкурс «Міс ти можеш це зробити», де «важливіше, ніж вбрання учасниці — те, що в їх серцях». Засноване абатством Курраном, разом з минулою переможницею міс Айова США, яка народилася з ДЦП, конкурс вшановує дівчат та жінок, які живуть з особливими потребами.[39]

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Roig-Franzia, Manuel; Highman, Scott; Farhi, Paul; Thompson, Krissah (22 липня 2016). The Fall of Roger Ailes: He Made Fox News His 'Locker Room'—and Now Women Are Telling Their Stories. Style. The Washington Post. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  3. ↑ Roger Yu (2017). THE 100 MOST INFLUENTIAL PEOPLE: Gretchen Carlson. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  4. ↑ Roger Yu (6 липня 2016). Gretchen Carlson files sexual harassment lawsuit against Fox's Roger Ailes. Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 15 березня 2020.
  5. ↑ Rachel Stockman (21 липня 2016). More Than 20 Women Have Come Forward with Ailes Harassment Claims, Lawyers Say. Lawnewz with Dan Abrams. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  6. ↑ Fox News CEO Roger Ailes Ousted After Being Sued By Ex-Anchor. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 3 серпня 2016.
  7. ↑ Josh Koblin & Michael M. Grynbaum, Fox Settles With Gretchen Carlson Over Roger Ailes Sex Harassment Claims [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.], The New York Times (September 6, 2016).
  8. ↑ Wilken, Erin (15 лютого 2010). Lee Carlson '56. Gustavus Adolphus College Alumni Bulletin. Архів оригіналу за 2 березня 2010. Процитовано 15 березня 2020.
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 15 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ а б Schafer, Jenny (29 червня 2010). Gretchen Carlson: "I Don't Want My Kids To Grow Up Feeling Entitled". Celebrity Baby Scoop. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 11 лютого 2014.
  11. ↑ Lyz Lenz (14 травня 2019). The heavy crown of Gretchen Carlson. Columbia Journalism Review. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 15 березня 2020.
  12. ↑ а б Graduate Spotlight – Gretchen Carlson (PDF). Anoka.k12. Архів оригіналу (PDF) за 24 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.
  13. ↑ Miss America :: History – 1989. Miss America Organization. Архів оригіналу за 5 червня 2008. Процитовано 11 січня 2007.
  14. ↑ Josh Koblin, How Gretchen Carlson Took On the Chief of Fox News [Архівовано 24 березня 2020 у Wayback Machine.], The New York Times (July 6, 2016).
  15. ↑ Going Deep: Casey Close [Архівовано 7 лютого 2009 у Wayback Machine.], Alan Schwarz, baseballamerica.com, February 9, 2007
  16. ↑ Minnesota Marriage Collection, 1958–2001. Ancestry.com. Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 30 листопада 2010.
  17. ↑ Grandjean, Patricia (November 2010). People: Controlling Her Arc. Connecticut Magazine. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 7 травня 2015.
  18. ↑ Former Michigan baseball star Casey Close remains true to himself, makes a name as a top agent. Ann Arbor News. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 24 грудня 2014.
  19. ↑ Levy, Paul. Anoka's Hall of Fame missing two big names: Keillor and Bachmann. Star Tribune. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 4 грудня 2011.
  20. ↑ King, Matthew. TV-8 Beauty Queen Back On Local Airwaves. Style Weekly. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  21. ↑ Milam, Brett (7 липня 2016). Gretchen Carlson, former WCPO-TV anchor, files suit against Fox News CEO. The Cincinnati Enquirer. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  22. ↑ Gleydura, Steve. Where Are They Now: Gretchen Carlson. Cleveland Magazine. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 15 березня 2020.
  23. ↑ Fox News Personalities – Gretchen Carlson. Fox News Channel. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.
  24. ↑ Gretchen Carlson files sexual harassment lawsuit against Fox News CEO Roger Ailes. Politico. 6 липня 2016. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  25. ↑ Stelter, Brian (8 липня 2016). Fox conducting review of Roger Ailes after Gretchen Carlson sexual harassment lawsuit. CNN. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  26. ↑ In Twitter Video, Gretchen Carlson Thanks Supporters. AdWeek. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  27. ↑ Gretchen Carlson speaks out on Twitter after filing lawsuit against Roger Ailes. Архів оригіналу за 13 липня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  28. ↑ Schwindt, Oriana (19 липня 2016). Gretchen Carlson Offers Support for Victims of Sexual Harassment With Twitter Video (амер.). Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  29. ↑ Gretchen Carlson: 'Forcing Victims Of Sexual Harassment Into Secret Arbitration Proceedings Is Wrong'. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  30. ↑ Byers, Brian Stelter and Dylan (21 липня 2016). Roger Ailes leaves Fox News. CNN Money. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  31. ↑ Margaret Sullivan, ‘I felt angry that it took so long’: Gretchen Carlson on Roger Ailes's ouster from Fox News [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.], The Washington Post (July 28, 2016).
  32. ↑ Littleton, Cynthia (23 квітня 2018). Gretchen Carlson Pacts With A+E Originals for Documentary Specials (EXCLUSIVE). Variety (амер.). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  33. ↑ Petski, Denise (23 квітня 2018). Gretchen Carlson Inks Deal With A+E Networks For Documentary Specials (амер.). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  34. ↑ Gretchen Carlson speaker. TED.com. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  35. ↑ Gretchen Carlson takes helm at struggling Miss America pageant. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  36. ↑ Nicholls, MacKenzie. ‘Bombshell’ Trailer Gives First Look at Charlize Theron as Megyn Kelly, Nicole Kidman as Gretchen Carlson. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  37. ↑ Baldoni, John. Gretchen Carlson: Be Fierce Is A Call To Action For Men. Forbes. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 15 березня 2020.
  38. ↑ Cantrell, Liz (10 травня 2019). Gretchen Carlson Is on a Mission to Help Women Who Have Been Sexually Harassed. Town & Country. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  39. ↑ Cullins, Ashley. Gretchen Carlson to Make First Public Appearance Since Suing Roger Ailes. Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 15 березня 2020.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Карлсон, Гретхен: Початок реальності. Нью-Йорк: Вікінг, 2015 рік. ISBN 978-0-5254-2745-2.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гретхен_Карлсон&oldid=43401630