Гривковський Вадим Олександрович
| Гривковський Вадим Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 29 серпня 1967 (57 років) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | політик |
| Посада | народний депутат України[1] |
Вади́м Олекса́ндрович Гривко́вський — член ТПУ; ВР України, член фракції «Блок Литвина» (з 11.2007), член Комітету будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики (з грудня 2007).
Народився 29 серпня 1967 (м. Ігрень, Дніпропетровська область); одружений; має двох дочок.
Черкаський інженерно-технологічний інститут (1999), інженер-будівельник.
- 1985 — електромонтер Ватутінського вогнетривкого комбінату.
- 1985 — студент Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.
- 1985–1987 — служба в армії.
- З 1987 — студент Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту, майстер-монтажник Черкаського БУ № 140.
- 1990-1994 — від робітника будівельника до майстра, керівника підприємства.
- З 1994 — заступник голови правління ВАТ «Харківнафтопродукт», директор ТОВ «Данвіл», директор ТОВ «Ріал тел».
- 1999–2004 — заступник директора з питань маркетингу та продажу послуг, заступник директора з питань маркетингу, продажу та обслуговування споживачів, директор з комерційних питань, директор з питань стратегії розвитку взаємодії з міжнародними операторами зв'язку УДПЕЗ «Укртелеком» (ВАТ «Укртелеком»).
- З 2004 — радник з питань співробітництва з міжнародними фінансовими установами ТОВ «Сіті інвест буд».
- З листопада 2005 — радник з питань співробітництва з міжнародними фінансовими установами ТОВ «СІБ-БРОК».
Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Блоку Литвина, № 20 в списку, директор ТОВ «СІБ-БРОК», член ТПУ.
Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від ВПО «Жінки за майбутнє», № 15 в списку. На час виборів: директор з комерційних питань ВАТ «Укртелеком», член ВПО «Жінки за майбутнє».
10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[2][3]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[4][5].
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
- ↑ Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка [Архівовано 6 вересня 2012 у Wayback Machine.] — 1+1. ТСН
- ↑ ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — Українська Правда
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 14 вересня 2010 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |