Перейти до вмісту

Григорович-Барський Дмитро Миколайович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Григорович-Барський Дмитро Миколайович
Народився17 квітня 1871(1871-04-17)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер11 січня 1958(1958-01-11) (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Чикаго, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьадвокат, правник, громадський діяч Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЧетверта київська гімназія і КНУ імені Тараса Шевченка Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКонституційно-демократична партія Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Григорович-Барський.

Дмитро Микола́йович Григоро́вич-Ба́рський (1871 — 11 січня 1958, Чикаго) — російський адвокат, судовий і суспільний діяч. Довгий час мешкав у Києві і відзначився у суспільній діяльності у дореволюційний час та в УНР, пізніше займав позиції прихильника «єдиної та неділимої Росії».

Біографія

[ред. | ред. код]

Брати: Павло (03.03.1865); Сергій (27.03.1868-1942) - полковник, помер на еміграції; Костянтин (р. 1870) — чиновник по особливим дорученням при київському губернаторі, член кадетської партії.

Закінчив Київську 4-у гімназію (1892) і юридичний факультет Університету Св. Володимира. Працював адвокатом у Києві. Отримав відомість як один з захисників у справі Бейлиса у 1913 році, коли виступив «повіреним присяжним» від Товариства українских поступовців та згромадження українських громадських діячів «Рада». Його професійні якості адвоката відіграли вагому роль у виправданні Бейліса, за що адвокат був відзначений на синоді Київської общини та представлений до цінного подарунка — рідкісного видання Біблії в інкрустованому футлярі з червоного дерева[2].

З 1916 — голова вперше утвореної Ради присяжних повірених Київської окружної судової палати, старший голова Київської судової палати з 1917 року і до скасування більшовиками імперської судової системи. Гласний Київської міської думи. Член Верховної ради масонського Великого сходу народів Росії[3], кооптований у раду у 1912 році. У 1917 році став головою Всеукраїнської партії конституційних демократів. Відігравав значну роль в українській політиці у перший післяреволюційний рік. За словами А.А.Гольденвейзера Д.Н.Григорович-Барський - "один із найвизначніших та найшанованіших київських діячів", обраний до Виконавчого комітету Ради об'єднаних громадських організацій м. Києва, через який здійснювалася влада Тимчасового уряду. "Григорович-Барський був... визнаний лідер київських кадетів. І це його кадетство за умовами моменту, на жаль, заважало йому користуватися тим впливом у комітеті, на який він заслуговував. За найбільшої особистої поваги ліва більшість комітету не могла все ж таки надавати йому достатнього. політичної довіри. А тим часом це була, безсумнівно, найбільш слушна людина в нашому середовищі"[4].

У 1922 році емігрував у Німеччину, у Берліні працював у російських видавництвах. Потім переїхав у Францию (1926) і вітдак у США (1939). З 1941 року жив у Чикаго.[5][6][7] У Франції і США був впливовою особою у середовищі російської еміграції. Був головою Об'єднання російських адвокатів у Парижу і товаришем голови Чиказького комітету Толстовського фонду.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Перша дружина - Лідія Василівна Липська. Їхні діти:

  • Ірина (1899-1989). Донька відмовилася емігрувати разом із батьком та залишилася під більшовицькою владою. Її донька — Галина Севрук — відома українська художниця-шістдесятниця[2].
  • Гліб (1901—1984), учасник Білого руху у складі Добровольчої армії, у еміграції у США.[8]
  • Дмитро (1909-1996), танцюрист Празького театру опери та балету, хореограф.

Друга дружина Фріда Абрамівна Гінзбург (пом. 1962), яка працювала дитячим лікарем.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в https://vtoraya-literatura.com/pdf/aleksandrov_russkie_v_severnoj_amerike_biografichesky_slovar_2005_text.pdf
  2. ↑ а б Мисюга, Богдан (2011). Галина Севрук. Львів-Київ: Смолоскип. с. 7.
  3. ↑ Глава 14. Великий Восток Народов России в 1912—1916 гг. Масоны и Департамент полиции. Архів оригіналу за 6 травня 2011. Процитовано 19 травня 2019.
  4. ↑ Революция на Украине по мемуарам белых : Сборник. — 1930. — С. 1-63 (рос.). М.-Л.: Государственное издательство. 1930. с. 2, 4, 7, 21 46.
  5. ↑ Памятная записка о Киевской 4-й гимназии. — Киев, 1899. — С. 103.
  6. ↑ Глава 13. Переворот 1910 года в русском масонстве и образование Великого Востока народов России (1912 г.). Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 19 травня 2019.
  7. ↑ Букинистический аукцион Антикварные книги, старинные карты, фотографии, плакаты 28.04.2012 - Страница 19 - ООО «Аукционный дом «Империя» Нумизматика и фалери …. Архів оригіналу за 6 лютого 2013. Процитовано 28 січня 2013.
  8. ↑ Историк С. В. Волков. База данных «Участники Белого движения в России» на январь 2016. Буква Г.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Григорович-Барський_Дмитро_Миколайович&oldid=44437375