Григорян Рубен Арамаїсович
| Григорян Рубен Арамаїсович | |
|---|---|
вірм. Ռուբեն Արամայիսի Գրիգորյան  | |
| Народився | 11 (24) листопада 1917[1][2] Карс, Карська область[1][2] |
| Помер | 25 листопада 1976[1][2] (59 років) Москва, СРСР[1][2] |
| Поховання | Кунцевський цвинтар |
| Місце проживання | Актау[1] |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | гірничий інженер |
| Alma mater | Московський державний гірничий університет (1940) |
| Галузь | гірнича справа |
| Заклад | Рудоуправління Першотравневе[1] Institute for Theoretical and Experimental Physicsd[1] |
| Партія | ВКП(б)[1] |
| Нагороди |          |
Рубен Арамаїсович Григорян (вірм. Ռուբեն Արամայիսի Գրիգորյան; 11 [24] листопада 1917, Карс — 25 листопада 1976, Москва) — радянський гірничий інженер. Герой Соціалістичної Праці (1966). Лауреат Ленінської (1959) та Сталінської премій (1951). Директор Прикаспійського гірничо-металургійного комбінату Міністерства середнього машинобудування СРСР (1961—1970), заступник директора Інституту теоретичної та експериментальної фізики імені А. І. Аліханова (1970—1976).
Рубен Арамаїсович Григорян народився 11 (24) листопада 1917[3] в місті Карс Російської імперії в сім'ї лікаря-хірурга[4]. За національністю — вірменин[5].
У 1934 році закінчив робітфак[5][4]. У 1940 році закінчив Московський державний гірничий університет, здобувши спеціальність гірничого інженера[4].
У 1940—1941 роках працював начальником дільниці на комбінаті «Сєверонікель» у місті Мончегорськ, у 1940—1947 роках — начальником дільниці рудоуправління в Мурманській області[5]. Член ВКП(б)/КПРС із 1944 року[5]. Сім років працював на поліметалевій копальні «Умальтинський» Хабаровського краю. У 1947 році був направлений до Чехословаччини на роботу в уранових копальнях Яхимова. Рубен Григорян був призначений головним інженером рудника Ровност, який за кілька місяців почав відвантаження багатих руд.
Після чотирьох років роботи в Чехословаччині він був відкликаний до Радянського Союзу для участі у створенні нового великого уранового комбінату у Криворізькому залізорудному басейні на базі копалень «Перший Травень» та «Жовта річка» (Дніпропетровська область Української РСР). Рубен Григорян був призначений заступником головного інженера рудника «Перший Травень», а в 1952 став його директором[5]. За його участю було створено нові системи та техніку підземної (рудник «Першого Травня») та відкритого видобутку (кар'єр місце народження «Крейдяне») уранових руд.
У 1961 Рубен Григорян був призначений директором Прикаспійського гірничо-металургійного комбінату Міністерства середнього машинобудування СРСР у місті Шевченко Казахської РСР (нині місто Актау)[5]. Однією із складних проблем комбінату був поділ керівництва експлуатацією рудників та будівництвом інфраструктури соцмістечка, комплексів поверхні шахт та інших споруд[5]. Під керівництвом Рубена Григоряна ця обставина була усунена[5].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 липня 1966 року за видатні заслуги у виконанні планів 1959—1965 років та створення нової техніки Рубену Арамаїсовичу Григоряну було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот»[5].
У 1961—1970 роках Рубен Арамаїсович Григорян обирався кандидатом у члени ЦК КП Казахстану, у 1963—1971 роках — депутатом Верховної Ради Казахської РСР VI—VII скликань[3].
Переїхавши до Москви, з 1970 Рубен Григорян був заступником директора Інституту теоретичної та експериментальної фізики імені А. І. Аліханова[3]. Він брав участь у роботах зі створення першої багатоцільової АЕС у СРСР на Прикаспійському гірничо-металургійному комбінаті, які були завершені в липні 1973 року[5].
Рубен Арамаїсович Григорян помер 25 листопада 1976 року в Москві[5]. Похований на Кунцевському цвинтарі в Москві[5].
- Герой Соціалістичної Праці (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 29 липня 1966 року, орден Леніна та медаль «Серп і Молот») — за видатні заслуги у виконанні планів 1959—1965 років та створення нової техніки[5][4].
- Орден Леніна (7.03.1962)[5].
- Два ордени Трудового Червоного Прапора (8.12.1951, 4.01.1954)[5].
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)[4].
- Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1965)[4].
- Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[4].
- Сталінська премія (1951)[3].
- Ленінська премія (1959) — за роботи в галузі фізики[6][3].
- Почесний громадянин міста Актау (1969)[5][7].
- Знак «Шахтарська слава» 1-го ступеня[4].
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Погруддя Рубена Арамаїсовича Григоряна в місті Актау |
У місті Актау ім'ям Рубена Арамаїсовича Григоряна названо вулицю[7] та встановлено пам'ятник — бюст[7][8].
Щороку, у листопаді, представники вірменських громад, а також ветерани праці міст Актау та Мангістау організовують вечори пам'яті Рубена Арамаїсовича Григоряна, приурочені до дня його народження[9][10][11][12].
- ↑ а б в г д е ж и Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.
- ↑ а б в г д Армянская советская энциклопедия, 1977, с. 227.
- ↑ а б в г д е ж и Герои атомного проекта, 2005, с. 116.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Григорян Рубен Арамаїсович (рос.). // Сайт «Герои страны». Процитовано 7 січня 2015.
- ↑ Лауреаты Ленинской премии // Армянская советская энциклопедия / В. А. Амбарцумян. — Ер., 1987. — Т. 13. Советская Армения. — С. 668.
- ↑ а б в Зироян Э. (25 листопада 2014). Памяти Человека с большой буквы. Огни Мангистау. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- ↑ Нестеров И. (21 вересня 2013). К памятнику первого строителя города жители Актау возложили цветы. Лада. Новости города Актау. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- ↑ Хамракулова М. (15 квітня 2017). Вечер памяти Рубена Григоряна прошел в одной из школ Актау. tumba.kz. Новости Актау и Мангистау. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 6 червня 2017.
- ↑ Представители ЭКО «Ехпайрутюн» организовали вечер памяти Р. Григоряна. Мангистауская область. 25 листопада 2015. Процитовано 6 червня 2017.[недоступне посилання з Ноябрь 2019]
- ↑ Кожантайулы Е. (25 листопада 2015). Памяти первостроителя Рубена Григоряна. Огни Мангистау. Процитовано 6 червня 2017.[недоступне посилання з Март 2020]
- ↑ Тонкопрядченко А. (11 грудня 2007). Ядропользование. Строительство казахстано-российской АЭС в Актау. Центр Азия. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- Богуненко Н. Н., Пелипенко А. Д., Соснин Г. А. Григорян Рубен Арамаисович // Герои атомного проекта / В. М. Тагирова. — Саров : ФГУП «РФЯЦ-ВНИИЭФ», 2005. — С. 116. — ISBN 5-9515-0005-2.
- Григорян Рубен Арамаисович // Армянская советская энциклопедия / В. А. Амбарцумян. — Ер., 1977. — Т. 3. — С. 227.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
 | ||
- Рубен Арамаисович Григорян (рос.). // Сайт «Герои страны». Процитовано 4 жовтня 2014.
- Народились 24 листопада
- Народились 1917
- Уродженці Карса
- Померли 25 листопада
- Померли 1976
- Померли в Москві
- Поховані на Кунцевському кладовищі
- Випускники Московського державного гірничого університету
- Члени КПРС
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені знаком «Шахтарська слава» I ступеня
- Лауреати Ленінської премії
- Лауреати Сталінської премії
- Керівники підприємств Кривого Рогу
- Депутати Верховної Ради Казахської РСР 7-го скликання
- Депутати Верховної Ради Казахської РСР 6-го скликання