Григорів Михайло Семенович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Григорів Михайло Семенович | |
|---|---|
| Народився | 5 червня 1947 Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області |
| Помер | 3 січня 2016 (68 років) Київ |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | Латвійський університет |
| Знання мов | українська |
Миха́йло Семе́нович Григо́рів (5 червня 1947, Лісний Хлібичин — 3 січня 2016, Київ[1]) — український поет.
Народився 5 червня 1947 р. в с. Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області.
Навчався у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
Закінчив Латвійський університет. Працював в апараті НСПУ. Головний редактор газети «Вісник Чорнобиля».
Помер 3 січня 2016 року в Київській міській клінічній лікарні № 1[1]. Похований у рідному селі.
Автор поетичних збірок «Вези мене, конику», «Зелена квітка тиші», «Спорудження храму», «Сади Марії».
Перекладав з латвійської мови твори І. Зієдоніса, П. Зірнітіса, Е. Веверіса, О. Вацієтіса та ін.
Лауреат премії імені П. Тичини (1994).
- ↑ а б Помер Михайло Григорів. litakcent.com. 4 січня 2016. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
- Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 95. Київська школа поезії [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія Сучасної України [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Михайло Григорів. Поезія — ч.1 (аудіо)
- Михайло Григорів. Поезія — ч.2 (аудіо)
- Михайло Григорів. Поезія — ч.3 (аудіо)
- Поетична збірка «Сади Марії [Архівовано 24 березня 2018 у Wayback Machine.]»
|
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
