Григорій Самборчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Самборчик
Народився26 лютого 1523(1523-02-26) або 1523[1]
Самбір
Помер26 лютого 1573(1573-02-26) або 1573[1]
Краків, Річ Посполита
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьнауковець, письменник, поет
ЗакладЯгеллонський університет
Мова творівпольська
CMNS: Григорій Самборчик у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Григорій Самбірчик (або Григорій з Самбора, Григорій з Русі, Григорій Чуй, Vigilantius; 1523 — 26 лютого 1573) — руський (український) вчений, поет епохи Відродження (писав латиною та польською), гуманіст, професор Краківського університету.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Самборі у Руському воєводстві, син шевця з Самбора Андрія (Анджея) та селянки з Надиб Анни Штанцель; мав двох братів та двох сестер. Приятелі звали його «Самбором».

Початково навчався в місцевій парафіяльній школі Самбора, потім був під опікою куявського каноніка Пйотра Висцеміса в Клодаві.[2] Був мандрівним учителем у Влоцлавку та Мазовії (у селах Черськ та Парис, де мав підтримку старости[2]).

Після повернення до Самбора за підтримки місцевого шляхтича Івана Цисковця (пол. Jana Cyskowiusza) на 29 році життя поїхав вчитися до Краківського університету, імматрикулювався в літньому півріччі 1552 року. 1553 року отримав ступінь бакалавра, став відомим в університетських колах як обдарований поет на латині. С. Гозій (пол. Stanisław Hozjusz) мав намір запропонувати йому викладати в гімназії Ельблонга.

Також був визнаним науковцем. Викладачем і ректором колегіумів (катедральних шкіл):

1558 року переїхав до Самбора, після цього мав подорож до північної Угорщини, звідки за Б. Гербестом поїхав до Кракова.[2] В літньому півріччі 1561 року отримав ступінь магістра. На початку червня 1562 року взяв відпустку, разом з Б. Гербестом поїхав до Познані, щоб працювати з ним на запрошення познанського єпископа РКЦ Анджея Чарнковського[3] викладачами Колегії Любранського. Через рік повернувся до Кракова, після смерті Миколая з Шодка став професором звичайним.

1563 — почав читати лекції в Краківській академії з поетики і схоластичної філософії, а з 1568 — з теології. 1569 року був висвячений і став деканом в церкві Святої Анни, в 1572 році — каноніком колегіуму Св. Флоріана.

Помер 1573 року в Кракові.

Творчість

[ред. | ред. код]

Григорій Самборчик писав поезією, створював елегії, ідилії, епіграми, еклог; вперше запровадив акровірш. На місцевий ґрунт адаптував й перекладав італійські та латинські панегірики, епіграфи, прощальні й вітальні послання для єпископів (зокрема, написав еклогу через смерть львівського латинського арцибіскупа Фелікса Ліґензи, 1560 рік[4]), членів королівського двору, сановників, шляхти. Видав збірки на латині: Theoretis tertia (1561), Elegiae et epigrammata (1567).

Найбільш знаними є вірші на честь мерів (старостів) Перемишля й Самбора, королівської родини, професорів Краківського університету. Багато років присвятив написанню парафраз з латинської Біблії (т. з. Bibliady).

Григорій з Самбора — автор відомої поеми про Станіслава Костку, якому він викладав у школі в Клодаві (1554–1560 рр.) — Vita divi Stanislai Costali, 1570.

Найвеличнішим твором Григорія є поема «Честохова» (Vigilantii Gregorii Samboritani Russi, Censtochova, Cracoviae in officina Matthei Siebeneicher MDLXVIII) — присвячена Богородиці Діві Марії.

Ян з Тшцяни перед друкуванням першого вірша вважав його відмінним поетом.[2]

Праці

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На честь Григорія Самборчика названа вулиця у центральній частині міста Самбора.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г Nadolski B. Grzegorz z Sambora (Czuj Vigilantius) (1523—1573)… — S. 85.
  3. ↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — S. 358. (пол.)
  4. ↑ Penkalla A. Ligęza Feliks h. Półkozic (ok. 1500—1560) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/2. — Zeszyt 73. — S. 315. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гуркевич В. Григорій Самбірчик // Літопис Бойківщини. — 1931. — Чис. 1. — Рік І. — С. 171—172.
  • Григорій Чуй Русин із Самбоа (Gregorius Vigilantius Samboritanus Ruthenus) Еклога // Українська поезія XVI століття. — Київ: Радянський письменник, 1987. — С. 87-101.
  • Семчишин В. Короткий хронологічний літопис міста Самбора. — Самбір, 1992. — С. 9.
  • Nadolski B. Grzegorz z Sambora (Czuj Vigilantius) (1523—1573) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/2. — Zeszyt 41. — S. 85-86. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Григорій Самборчик
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Григорій_Самборчик&oldid=41202836