Грилоблатиди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грилоблатиди
Час існування: тріасовий період — наш час[1]
Galloisiana nipponensis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Ряд: Notoptera
Підряд: Грилоблатиди (Grylloblattodea)
E. M. Walker, 1914
Родини

Дивитись текст

Посилання
Вікісховище: Grylloblattodea
Віківиди: Grylloblattodea
EOL: 537
ITIS: 102428
NCBI: 58557
Fossilworks: 222332

Грилоблатиди (Grylloblattodea) — підряд крилатих комах (раніше ряд) ряду Notoptera[en]. Підряд мав найбільше значення в палеозої, занепав на початку мезозою, але зберігся дотепер.

Безкрилі середніх розмірів (20-30 мм) комахи, що мешкають в печерах і під камінням, біля кордонів льодовиків в горах. Їхній вигляд характерний тим, що поєднує в собі ознаки різних рядів. Нагадуючи і цвіркунів, і тарганів (що відображено в їх назві), грилоблатиди активні в нічний час, нечисленні і дуже примітивні. Деякі риси їх будови, наприклад редукція очей, відсутність крил і вічок, мабуть, свідчать про регрес. Інші риси — розвинений яйцеклад, довгі церки — надають їм схожість з вимерлими тарганами. Живуть грилоблатиди при низьких температурах. Життєвий цикл завершується за 5-7 років.

Серед відмінних рис грилоблатид можна виділити відсутність вічок, м'якість покривів, асиметричні геніталії самців, специфічну будову заднегрудки (має щілину). Примітивність грилоблатид підкреслюється наступними ознаками:

  • П'ятисегментні лапки, причому приблизно рівної довжини.
  • Довгі, багатосегментні церки (придатки черевця).
  • Трьохскладений яйцеклад.

Палеозойські Grylloblattodea були чотирьохкрилими комахами (на відміну від сучасних безкрилих форм). Крила відносно короткі, що нагадують по влаштуванню крила прямокрилих. Жилкування виглядає хаотичним, без ясно виражених жилок, несучих механічне навантаження. Так само не виражені посилені передні жилки, характерні для швидколітаючих комах. Тому грилоблатиди, швидше за все, літали погано, мало й повільно.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Грилоблатиди мають неповне перетворення. Але всі стадії розвитку вони проходять на суші. Цікавою особливістю сучасних Grylloblattodea є повільний обмін речовин, дуже повільний розвиток (життєвий цикл становить 5-7 років), пристосованість до низьких температур (і при цьому чутливість до пониження і підвищення температури). Напевно, ці характеристики були притаманні і древнім грилоблатидам. За рахунок цього вони були успішні в палеозої в лісах з помірно теплим кліматом, але підвищення глобальної температури привело до їх зникнення.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Єдиної думки про систематичне положення і філогенії цих комах до цих пір немає. Грилоблатиди особливо цікаві для систематиків. Вже немає сумнівів в їхній приналежності до групи Polyneoptera. Багато ентомологів вважають їх «живими копалинами» — представниками вимерлого в палеозої ряду Protorthopitera, інші зближують грилоблатид з предками щипавок.

В сучасній фауні описано 34 види в 5 родах однієї родини. З палеозою та мезозою, станом на 2013 рік, описано понад 500 видів з 50 родин.

Родини inserta sedis:

(Syn. = Paraphenopteridae Béthoux, Nel, Lapeyrie & Gand 2005): (Syn. = Phenopteridae Carpenter 1950)

Роди inserta sedis:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. H. V. Hoell, J. T. Doyen & A. H. Purcell (1998). Introduction to Insect Biology and Diversity (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 320. ISBN 0-19-510033-6.

Посилання

[ред. | ред. код]

Storozhenko, S. Y. A review of the family Grylloplattidae // Articulata. — 1988. — Vol. 3, no. 5. — P. 167-181.

  • Стороженко С. Ю. Отряд гриллоблаттидовые (Insecta: grylloblattida): филогения, эволюция, систематика: Автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра биол. наук. — СПб., 1996. — 38 с: ил.
  • Стороженко С. Ю. Систематика, филогения и эволюция гриллоблаттидовых насекомых (Insecta, Grylloblattida). Владивосток, Дальнаука, 1999. 208 с.
  • Walker, E. M. Grylloblatta, a living fossil // Tran. R. Soc. Can.. — 1937. — Vol. 31. — P. 1-10.
  • Gordon Ramel. Ice Bugs (Grylloblattodea) [Архівовано 9 травня 2012 у Wayback Machine.]
  • Jarvis, K. J. and M. F. Whiting. Phylogeny and biogeography of ice crawlers (Insecta: Grylloblattodea) based on six molecular loci: Designating conservation status for Grylloblattodea species // Molecular Phylogenetics and Evolution. — 2006. — Vol. 41, no. 1. — P. 222-237.
  • Kamp, J. W. Numerical classification of the orthopteroids, with special reference to the Grylloblattodea // Canadian Entomologist. — 1973. — Vol. 105. — P. 1235-1249.
  • Gurney, Ashley B. Further advances in the taxonomy and distribution of the Grylloblattidae (Orthoptera). — 1961. — Vol. 74. — P. 67-76.
  • Walker, E. M. A new species of Orthoptera, forming a new genus and family // Canadian Entomologist. — 1914. — Vol. 46. — P. 93-99.
  • Kamp, J. W. Taxonomy, distribution, and zoogeographic evolution of Grylloblatta in Canada (Insecta: Notoptera) // Canadian Entomologist. — 1979. — Vol. 111. — P. 27-38.
  • H.V. Hoell, J.T. Doyen & A.H. Purcell (1998). Introduction to insect biology and diversity (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 320. ISBN 0-19-510033-6.
  • Terry L. Erwin (1997). Biodiversity at its utmost: tropical forest beetles. У Marjorie L. Reaka-Kudla, Don E. Wilson & Edward O. Wilson (ред.). Biodiversity II. Washington, D.C.: Joseph Henry Press. с. 27—40. ISBN 9780309055840.
  • Stephen L. Cameron, Stephen C. Barker & Michael F. Whiting (2006). Mitochondrial genomics and the new insect order Mantophasmatodea. Molecular Phylogenetics and Evolution. 38: 274—279. doi:10.1016/j.ympev.2005.09.020. PMID 16321547.

Література

[ред. | ред. код]
  • Arillo A. et M. S. Engel Rock Crawlers in Baltic Amber (Notoptera: Mantophasmatodea) American Museum Novitates, 2006 [1] [Архівовано 20 вересня 2009 у Wayback Machine.]
  • Stephen L. Cameron, Stephen C. Barker & Michael F. Whiting (2006). Mitochondrial genomics and the new insect order Mantophasmatodea. Molecular Phylogenetics and Evolution. 38: 274—9. doi:10.1016/j.ympev.2005.09.020.

Джерела

[ред. | ред. код]