Гробіанська література
Гробіанська література (нім. grob — грубий, der Grobian — грубіян) — течія в німецькій літературі XV–XVI ст.[1], зумовлена запереченням поезії мінезингерів, пов'язана із настановами «поводження за столом». Гробіанська література спостерігалася у шванках, фастнахтшпілях, спрямовувалася на висміювання непристойності, простацтва, вульгарності. Основний твір цієї течії — «Гробіанус» (1549) Ф. Дедекінда, написаний дистихом латинською мовою. Елементи гробіанської літератури наявні у «Кораблі дурнів» (1494) С.Бранта, у творчості Г.Сакса та ін. письменників тогочасної Німеччини.
- ↑ Grobianische Literatur. In: Volker Meid: Sachwörterbuch zur deutschen Literatur. Reclam, Stuttgart 1999, ISBN 3-15-010459-9, S. 215.
- Hauffen A. Kaspar Scheidt, der Lehrer Fischarts. Geschichte der grobianischen Literatur in Deutschland;
- Hauffen A. Grobianische Dichtung. Reallexikon der deutschen Literaturgeschichte, hrsg. von P. Merker und W. Stammler, I В., Berlin, 1920–1926 (з детальною бібліографією).
- Гробіанська література // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 242.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |