Громадський Олег В'ячеславович
Олег Громадський Олег В'ячеславович Громадський | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Полковник | ||||||||
Загальна інформація | ||||||||
Народження | 28 березня 1973 Савинці, УРСР | |||||||
Смерть | 24 лютого 2022 (48 років) Харків, Україна | |||||||
Громадянство | Україна | |||||||
Національність | українець | |||||||
Alma Mater | Військовий інститут НГУ | |||||||
Псевдо | Борода | |||||||
Військова служба | ||||||||
Роки служби | 1991—2022 | |||||||
Приналежність | Україна | |||||||
Вид ЗС | • Національна гвардія України (1994—2000) • Збройні сили (з 2000) | |||||||
Рід військ | Сухопутні війська | |||||||
Формування | 16-й омпб «Полтава» | |||||||
Війни / битви | Російсько-українська війна | |||||||
Командування | ||||||||
| ||||||||
Нагороди та відзнаки | ||||||||
Оле́г В'ячесла́вович Грома́дський (нар. 28 березня 1973, Круподеринці, УРСР — пом. 24 лютого 2022, Харків, Україна) — український військовик, полковник Збройних сил України, екс-командир 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава». Загинув під час російсько-української війни (2022).
Народився у Круподеринцях, що на Полтавщині (за іншими даними — у Савинцях[1]). Після закінчення школи пробував вступити до десантного училища, однак не пройшов через вади здоров'я. У серпні 1991 року вступив до Саратівського військового училища (нині — Саратівський військовий інститут військ національної гвардії). Незважаючи на те, що після розпаду СРСР опинився на території Росії, бажав служити в Україні та контактував щодо цього з Національною гвардією. 1993 року брав участь у патрулюваннях Москви під час Серпневого путчу.
Під час однієї з відпусток додому отримав припис з'явитися до Харківського училища МВС, що виявилося Інститутом Національної гвардії України. Після інтенсивного курсу навчання отримав звання лейтенанта.
2000 року в складі 6-ї дивізії Нацгвардії, що увійшла до лав 92-ї омбр, перейшов до лав Збройних сил України.
Під час Революції гідності та після її закінчення був членом координаційної ради Харківського Євромайдану.
2014 року став до лав Збройних сил України у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава». Очолоював батальйон протягом 2015—2017 років. 2016 року був призначений на посаду радника голови Полтавської ОДА[2].
Обіймав посаду старшого офіцера групи напрямку центру поточних операцій Об'єднано-оперативного штабу ЗС України. Згодом був звільнений у запас.
У квітні 2021 року разом з добровольцями, волонтерами та патріотичним політикумом заснував «Штаб оборони Харківщини»[3]. Метою організації стало формування батальйонів територіальної оборони та мобілізація населення в умовах небезпеки, що насувалася з боку Росії.
Загинув 24 лютого 2022 року, в перший день масштабного вторгнення Росії до України. Громадський разом з побратимам з підрозділу територіальної оборони проїжджав на джипі повз нерозірвані снаряди, коли один з них здетонував і призвів до несумнісних з життям поранень[4][5].
Разом з Олегом Громадським воював і його син — лейтенант Євгеній Громадський. 25 березня 2022 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі він одержав звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка»[6].
- Нагрудний знак «Знак пошани»
- Пам'ятний знак «За воїнську доблесть»
- Медаль «За сумлінну службу» I ступеня
- Медаль «За сумлінну службу» II ступеня
- Медаль «За сумлінну службу» III ступеня
- Нагрудний знак «Учасник АТО»
- Медаль «10 років Збройним Силам України»
- Медаль ветеран служби 25 років.
- Нагрудний знак Козацький хрест 1 ступеня.
- Орден За мужність 3 ступеня.
- Нагрудний знак за зразкову службу.
- Нагрудний знак за оборону Авдіївка.
- Нагрудний знак Начальника генерального штабу Головнокомандувача ЗСУ " За доблесну військову службу батьківщині".
Наприкінці березня 2023 року Харківська міська влада ініціювала обговорення щодо перейменування у місті вулиці Броненосця Потьомкін на вулицю Олега Громадського[7][8]
13 червня 2023 року у місті Харків вулицю Броненосця «Потьомкін» перейменували на вулицю Олега Громадського[9].
- ↑ У бою загинув уродженець Полтавщини. «Полтавське ТБ». Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ У Полтаві зустріли демобілізованих бійців 16-го батальйону «Полтава». «Полтавщина». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Штаб оборони Харківщини. «Український легіон». Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Зозуля, Катерина (25 лютого 2022). У бою під Харковом загинув військовий з Полтавщини. Суспільне.новини (укр.). Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Волкова, Ганна (28 лютого 2022). У Харкові загинув легендарний комбат: яким був Олег Громадський. Факти (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 167/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Вулицю у Харкові хочуть перейменувати на честь Дмитра Коцюбайла. Харків Tines. 27 березня 2023. Процитовано 28 березня 2023.
- ↑ У Харкові почалося голосування за вулиці Дмитра Коцюбайла, Олега Громадського, Георгія Тарасенка і сквер Влади Черних. Kharkiv Today. 27 березня 2023. Процитовано 28 березня 2023.
- ↑ У Харкові з'явились вулиці на честь Дмитра Коцюбайла, Георгія Тарасенка, Олега Громадського і сквер Влади Черних. 13 червня 2023. Процитовано 13 червня 2023.
- Шульман О., Коваленко, С. Полковник Олег Громадський разом із сином прийняв перший бій і захистив Харків // АрміяInform. — 2022. — 17 вересня.
- Під час оборони Харкова загинув Олег Громадський. «KharkivToday». Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 18 березня 2022.
- У Харкові загинув легендарний комбат: яким був Олег Громадський. «Факти». Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
- Інтерв'ю
- Дар'я Бура, Сергій Жуковський (13 грудня 2018). Олег Громадський: Про навчання в Радянському Союзі та бойовий досвід на війні. «Армія FM». Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 18 березня 2022.
- Полковники (Україна)
- Народились 28 березня
- Народились 1973
- Померли 24 лютого
- Померли 2022
- Нагороджені нагрудним знаком «Знак пошани»
- Нагороджені пам'ятним знаком «За воїнську доблесть»
- Нагороджені медаллю «За сумлінну службу»
- Нагороджені нагрудним знаком «Учасник АТО»
- Нагороджені медаллю «10 років Збройним Силам України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Лубенського району
- Випускники Національної академії Національної гвардії України
- Померли в Харкові