Грімпар рудий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грімпар рудий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Горнерові (Furnariidae)
Рід: Грімпар (Dendrocincla)
Вид: Грімпар рудий
Dendrocincla homochroa
(Sclater, 1859)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Dendromanes homochrous
Посилання
Вікісховище: Dendrocincla homochroa
Віківиди: Dendrocincla homochroa
ITIS: 559696
МСОП: 22703026
NCBI: 369592

Грімпа́р рудий[2] (Dendrocincla homochroa) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці.

Довжина птаха становить 20 см, вага 44 г. Забарвлення переважно руде, горло біле, від дзьоба до очей ідуть сірі смуги. Дзьоб довгий, прямий.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[3]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Руді грімпарі мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії і Венесуелі. Вони живуть в підліску вологих рівнинних і гірських тропічних лісів, в сухих тропічних лісах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1800 м над рівнем моря. Живляться комахами і павуками. Гніздяться в дуплах, на висоті від 0,6 до 5 м над землею. В кладці 2-3 білих яйця.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Dendrocincla homochroa. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.
  4. Strewe, Ralf; Navarro, Cristobal (2004). New and noteworthy records of birds from the Sierra Nevada de Santa Marta region, north-eastern Colombia. Bulletin of the British Ornithologists' Club. British Ornithologists' Club. 124 (1): 38—51. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 11 квітня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]