Грінченко Марія Миколаївна
| Грінченко Марія Миколаївна | ||||
|---|---|---|---|---|
 Марія Грінченко | ||||
| Ім'я при народженні | Марія Миколаївна Гладиліна | |||
| Псевдонім | М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко, П. З. Р-ой | |||
| Народилася | 1 червня 1863 м. Богодухів, Харківська область | |||
| Померла | 15 липня 1928 (65 років) Київ | |||
| Поховання | Байкове кладовище  | |||
| Країна |  УНР Російська імперія.svg){kind=small} СРСР | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменниця, перекладачка | |||
| Сфера роботи | література[1][1][…], літературознавство[1][1][…] і перекладацтво[d][1][1][…] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1884—1919 | |||
| Напрямок | реалізм | |||
|
| ||||
 Грінченко Марія Миколаївна у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Марі́я Микола́ївна Грінче́нко (Грінченкова, до шлюбу Гладиліна; 1 (13) червня 1863, Богодухів, нині Харківської області — 15 липня 1928, Київ) — українська письменниця, перекладачка, фольклористка, редактор та освітянка. Псевдоніми та криптоніми — М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко, П. З. Р-ой та інші. Дружина Бориса Грінченка, мати Анастасії Грінченко.
Народилася у купецькій сім’ї. Після закінчення земської прогімназії з 1881 р. по 1884 р. працювала у місцевій народній школі.
У 1883 р. в м. Зміїв на літніх педагогічних курсах (форма підвищення кваліфікації) знайомиться з Борисом Грінченком. 10 лютого 1884 р. вони одружилися.
"Ми любимо один одного, у нас тепер одна душа, але любов до України і спільна праця на користь їй ще дужче з'єднають нас і дадуть силу перемогти все." (М. Грінченко до Б. Грінченка)
Після недовгого вчителювання в с. Нижня Сироватка (Сумщина), де у подружжя народилася донька Настя, Грінченки переїжджають і працюють (1887–1893) в народній школі села Олексіївка Катеринославської губернії (нині район Алчевська Луганської обл.). Праця в україномовному селі (до того подружжя працювало сумських та харківських російськомовних селах)[4] сприяла формуванню Марії Миколаївни як педагога-просвітника. Саме в Олексіївці вона стала, за словами Х. Алчевської, «ідейною дружиною, яка всім серцем поділяла симпатії чоловіка»[5].
У 1894 р. родина Грінченків переїхала до Чернігова. Марія Миколаївна веде активну культурно-громадську роботу. Вона входить до нелегальної Чернігівської української громади, бореться за українську мову та українську школу. Допомагає своєму чоловікові впорядкувати музей українських старожитностей В. Тарновського, бібліотеку цього ж музею, складає каталог її фондів.
Отримавши від журналу «Киевская старина» пропозицію опрацювати словниковий матеріал, у 1902 році родина Грінченків переїхала до Києва. Марія Грінченко взяла на себе технічну роботу з укладання «Словаря української мови», видатного твору початку ХХ ст.
Марія Миколаївна була членом київської «Просвіти» й активною учасницею просвітницько-педагогічного руху.
Починаючи з 1908 р., на Грінченків одне за одним звалюються нещастя. Помирає єдина дочка 23-річна Настя. Через чотири місяці ховають її маленького сина – свого єдиного онука Володимира. Навесні 1910 р., не витримавши втрат, помирає Борис Дмитрович.
Останні роки свого життя Марія Миколаївна присвячує популяризації творів чоловіка, збереженню пам’яті про нього. У 1910–1918 роках керувала видавництвом імені Бориса Грінченка.
У 1919–1920 рр. М. Грінченко співпрацювала з Державним видавництвом України, яке випускало дитячий журнал рiдною мовою «Веснянi хвилі», брала участь у створенні «Шкiльної бібліотеки». Готувала й редагувала повне зiбрання творiв Б. Грiнченка у видавництвi «Книгоспiлка» (Харкiв), публікуючи в ньому свої оригінальні твори й переклади та редагуючи для нього твори Бориса та Анастасії Грінченків, що видавалися до 1929 р.
Подарувала Всеукраїнській академій наук бібліотеку Бориса Грінченка, до якої склала двотомний каталог.
Життя М. Грінченко обірвалося раптово 15 липня 1928 р. У неділю о 12 годині дня, коли вона вийшла в садок відпочити, їй принесли листа. Прочитавши його, Марія Миколаївна розхвилювалась і пішла до себе в кімнату, щоб написати відповідь. Увечері, коли до неї постукали, ніхто не відповів, а в кімнаті вона лежала мертвою біля ліжка. У некролозі читаємо: «Змучене хворе серце не витримало грубого дотику життя»[6].
Літературну працю почала 1884 року. Друкувала вірші в журналах «Зоря», «Дзвінок», «Правда».
Авторка прозових творів «Під землею. Оповідання про шахти» (1897), «Чередник та дівчата» (1898).
Найважливіші переклади виконані Марією Грінченко:
- комедія К. Ґольдоні «Мірандоліна» (1911).
Окремими книжками в перекладах Марії Грінченко вийшли:
- 1884 р. — оповідання Льва Толстого «Чим люди живі?»;
- 1893 р. — оповідання Миколи Лєскова «Про Хведора Християнина і про друга його Оврама Жидовина»,
- 1895 р. — оповідання Альфреда Теннісона «Добра душа»,
- 1907 р. — «Пригоди Тома Соєра» Марка Твена, драма «Монна Ванна» Моріса Метерлінка, дві казки М. Салтикова-Щедріна «Як мужик двох генералів прохарчив» і «Дикий пан» (в одній книжці), п'єси Генріка Ібсена «Ворог народові», «Примари», «Підпори громадянства»;
- 1908 р. — драми Германа Зудермана «Кінець Содому», «У рідній сім'ї» та Генріка Ібсена «Нора» і «Росмерсгольм» (останню — разом з донькою Настею);
- 1913 р. — повість Карла-Еміля Францоза «Боротьба за право»;
- 1917 р. — «Лісова казка» Дмитра Маміна-Сибіряка та оповідання Едмондо де Амічіса «Малий писар»;
- 1918 р. — повість Талбота Ріда «Старшини у Вільбайській школі» та роман Гаррієт Бічер-Стоу «Дядькова Томова хата, або Життя рабів-негрів».
Крім того, в перекладах Марії Грінченко декілька разів (1906, 1907, 1910, 1911, 1918, 1919) і в різному складі виходили друком книжки казок Ганса Крістіана Андерсена.
Марія Грінченко активно допомагала Борису Грінченку в записах живої народної мови під час укладання «Словаря української мови».
Із заснуванням УАН (1918) працювала в Комісії Словника української живої мови, беручи участь у перевиданні, виправленні й доповненні «Словаря української мови» (1927–1928), створенні академічного «Російсько-український словника» (т. 1–3, 1924–33, незакін.).
Уклала підручники «Рідне слово. Українська читанка» (1912, разом із Б. Грінченком) і «Наша рідна мова» (1918).
З Борисом Грінченком побралася 10 лютого 1884 року. Вінчання відбулося в приміщенні школи в селі Нижня Сироватка (нині Сумська область), де Борис на той час був завідувачем.
Донька - Анастасія Грінченко.
Онук Володимир (помер немовлям).
- У Дніпрі існує Вулиця Марії Грінченко.
- ↑ а б в г д е ж и к Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Біографія М. М. Грінченко | (укр.). Процитовано 15 лютого 2025.
- ↑ Марії Грінченко вулиця. Музей Історії Дніпра (укр.). Процитовано 15 лютого 2025.
- ↑ Вартовий України запрошує до Олексіївки | ХайВей. web.archive.org. 20 грудня 2013. Процитовано 15 лютого 2025.
- ↑ Х. Д. Алчевская. Передуманное и пережитое : дневники, письма, воспоминания. Москва, 1912. с. 466.
- ↑ Марія Миколаївна Грінченкова // Рос.-укр. слов. Київ, 1929. - Т. 2. – Bип. 1. – 392 с.
- Скрипник П. І. Грінченко Марія Миколаївна [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 207. — ISBN 966-00-0405-2.
- М. Г. Железняк. Грінченко Марія Миколаївна [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.163.
- Погрібний А. Г. Грінченко Марія Миколаївна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 499.
- В. О. Винник. Грінченко Марія Миколаївна // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Про одружіння на Вкраїні в давніші часи / за людьми написала М. Загірня. — У Київі: Вид. М. Грінченко, 1912. — (Книжки пам'яті Насті Грінченко ; № 6). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Внесок Марії Миколаївни Грінченко-Загірньої у культурно-освітній рух на Чернігівщині [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- До історії видання першої біографії Б. Грінченка 1911 р. [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Грінченко Марія в Електронній бібліотеці «Культура України» [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Тиміш Хмельниченко: іст. повість О. Рогової / мал. П. Холодного ; переказала М. Загірня. — Видано вдруге. — Катеринослав ; Ляйпціг: Укр. вид-во в Катеринославі, 1922?. — 191, 1 с. : іл. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Мордовець Д. Л. Гетьман Петро Сагайдачний: іст. оповід. : з повісті Д. Мордовця, з дод. й одмінами / перероб. М. Загірня. — Вид. 2-ге. — У Київі: Друк. Б. Першої Артілі друкар. справи, 1918. — 128 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Лєсков М. С. Оповідання про Хведора християнина і про друга його Оврама жидовина / твір М. С. Лєскова ; переклала з рос. М. Загірня. — Львів: Накладом авторки: Друк. Наук. т-ва ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського, 1893. — 31 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Загирня М. М. У сніговому краї: оповідання / Загирня М. — У Чернігові: Вид. Б. Грінченко: З друк. Губерн. земства, 1899. — 36 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Загирня М. М. Давня пригода: оповідання / переказала М. Загирня. — У Чернігові: Вид. Б. Грінченко, 1899. — 46, 2 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Загірня М. Добра порада: оповідання про ліки від скаженої хвороби / написала М. Загірня. — Вид. 2-ге. — СПб. : Тип. Училища глухонемых, 1902. — 32 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Загірня М. Як вигадано машиною їздити: про Д. Стефенсона / написала М. Загірня. — Вид. 2-ге. — СПб. : Тип. Училища глухонемых, 1903. — С. 3–32. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Загірня М.Боротьба англійських кольоній американських за волю / написала М. Загірня. — У Львові: З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1905. — 120 с. : портр. — (З Фундації імени Стефана Дубравского ; 11-та преміована кн.). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Загірня М. Як визволилися Північні Американські Штати / написала М. Загірня ; Т-во «Просвіта» у Київі. — У Київі: З друк. Т-ва «Просвещение», 1907. — 128 с. : мапи. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Про одружіння на Вкраїні в давніші часи / за людьми написала М. Загірня. — У Київі: Вид. М. Грінченко, 1912. — (Книжки пам'яті Насті Грінченко ; № 6). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Загірня М. Який був лад в Афинській державі / за людьми росказала М. Загірня. — У Київі: Укр. учитель, 1908. — 48 с. [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Грінченко М. М. Який буває державний лад / переказала М. З. — У Київі: Вік, 1906. — 71 с. [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Сторінка «ГРІНЧЕНКО МАРІЯ МИКОЛАЇВНА [Архівовано 23 червня 2020 у Wayback Machine.]» інформаційно-бібліографічного ресурсу «Видатні педагоги України та світу [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.]» ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | FAST: 1623282 · Freebase: /m/0hqzspp · ISNI: 0000000040596233, 0000000408130248 · LCCN: n2005070533 · MAK: 9810631988005606 · NKC: js2006342113, js2017957408, js2017957409, js2017957410 · NLP: a0000001234358 · VIAF: 28944447, 300683798 |