Губаржевський Ігор Володимирович

Ігор Губаржевський
Народився	30 травня 1905(1905-05-30) Мурованокуриловецький район, Вінницька область
Помер	5 листопада 1970(1970-11-05) (65 років)
Поховання	Нью-Джерсі
Діяльність	мовознавець, священник, релігійний лідер
Alma mater	Історико-філософський факультет Київського університетуd
Заклад	Колумбійський університет і Українська автокефальна православна церква

Губарже́вський Ігор Володимирович (30 травня 1905, с. Дерешова, нині Мурованокуриловецького району Вінницької області — 5 листопада 1970, Нью-Йорк, похований у містечку Лінден, штат Нью-Джерсі, США) — мовознавець, церковний діяч.

Біографія

Закінчив Подільську духовну семінарію (1917) та історико-філософський факультет Київського ІНО (1930). Від 1933 — науковий співробітник, згодом — керівник відділу діалектології Інституту мовознавства ВУАН; водночас від 1938 — професор, декан кафедри української мови і літератури Київського педагогічного інституту. 1941 прийняв сан священика, служив настоятелем у смт Чоповичі Малинського району Житомирської області 1943 виїхав до Німеччини, 1945—1948 — настоятель української православної парафії у таборі для переміщених осіб в м. Гайденау, де також очолював відділ української мови і літератури в Університеті. Від 1948 — голова Центральної Ради (згодом Генерального церковного управління) УАПЦ у Великій Британії (Лондон), де заснував низку парафій і видавництво, у якому виходив журнал «Хрест і тризуб». Співпрацював з Українським дослідним інститутом у Мюнхені. 1950 через суперечності з митрополитом Полікарпом (Сікорським) позбавлений духовного сану. Від 1960 — у США, служив у парафіях УАПЦ в Нью-Йорку, Трентоні, Філадельфії (митрофорний протоієрей, протопресвітер). Був професором Інституту Східної і Центральної Європи Колумбійського університету (Нью-Йорк), викладав давню українську літературу, українську та російську мови. У Нью-Йорку створив видавництво, де виходив журнал «Наша Батьківщина». Автор праць з мовознавства, діалектології, граматики української мови, з української літератури. Співукладач «Російсько-українського словника» (Київ, 1937).

Бібліотека та архів

У 2011 році Ярослава Француженко-Губаржевська, донька І. Губаржевського, подарувала бібліотечно-архівну колекцію І. Губаржевського Науковій бібліотеці Національного університету «Києво-Могилянська академія». Бібліотечна колекція у НаУКМА нараховує 1714 примірників і 672 назви книг і періодичних видань. Наприкінці 2010 р. Я. Француженко-Губаржевська також передала частину архіву І. Губаржевського до Державного архіву Вінницької області, де створено його особовий фонд..

Праці

• Активні дієприкметники на -чий в українській літературній мові // Мовознавство. 1936. № 9;
• Діалектологічні спостереження над мовою с. Паланки Тульчинського району Вінницької області // Там само. 1938. № 13—14;
• Про лексику творів Т. Г. Шевченка // Там само. 1940. № 15—16;
• Світоглядний контур Івана Багряного крізь призму його роману «Маруся Богуславка» // Молода Україна. Торонто. 1965. Ч. 122;
• Основи українського православ’я. Чикаґо, 1970.

Джерела

• Француженко М. Життя і творчість Ігора Губаржевського. Сілвер-Спрінґ, 2000.
• Француженко М. О. Енциклопедія сучасної України. — Т. 6. — Київ, 2006., стор. 574 [1]
• Француженко-Вірний Микола. Заокеанські письменники України. — Київ : Смолоскип, 2015. — 312 с. — ISBN 978-617-717-323-5.
• И. В. Губаржевский: Некролог // Новое рус. слово. 1970, 9 нояб.