Гуго фон Густав

Гуго фон Густав
Gustav von Hugo
Народився	23 листопада 1764 Леррах
Помер	15 січня 1844 (79 років) Геттінген
Країна	Велике герцогство Баденське
Діяльність	історик права, викладач університету, правник
Alma mater	Геттінгенський університет
Галузь	Юриспруденція
Заклад	Геттінгенський університет
Відомі учні	Carl Eduard Ottod
Аспіранти, докторанти	Eduard von Schraderd
Членство	Нідерландська королівська академія наук
Відомий завдяки:	Творець історичної школи права
Гуго фон Густав у Вікісховищі

Густав фон Гуго (нім. Gustav von Hugo; 23 листопада 1764, Льоррах, — 15 вересня 1844,Геттінген) — німецький юрист, засновник історичної школи права.

Біографія

Після закінчення гімназії в Карлсруе поступив в 1782 році до Геттінгенського університету, де протягом трьох років вивчав право.

Він прийняв запрошення стати наставником князя Ангальт-Дессау, а також отримав ступінь доктора юридичних наук в університеті Галле в 1788 році.

У цьому ж році Гуго звуть назад в Геттінген на посаду екстраординарного професора права. У 1792 році він став там ординарним професором.

Густава Гуго пов'язувала дружба з професорами філології — братами Якобом і Вільгельмом Грімм, з якими він багато років вів листування.

Основні ідеї

У передмові до своєї «Beiträge zur civilistischen Bucherkenntniss der letzten vierzig Jahre» (1828–1829) Густав фон Гуго дав нарис сорока років викладання цивільного права в Геттінгенському університеті в той час. Сформовані елементи римського і німецького права, без критичного і диференційованого підходу, були мало придатні для практичних потреб, в результаті важко було сказати, на що слід було орієнтуватися — історичну правду або існуючу практику.

У результаті помилки в розумінні правових елементів, що закралися під час передачі від людини до людини, призвели до використання навіть найкращими вчителями необ'єктивних прийомів і засобів, які стали традиційними.

Густав Гуго став боротися з цим злом, поклавши початок історичній школі права, якій дав подальший розвиток Савіньї. Його головними працями можна назвати «Lehrbuch eines civilistischen Cursus», в семи томах,1792-1821), в якому був добре описаний його новий підхід до розуміння права, а також «Zivilistisches Magazin» (в шести томах, 1790–1837).

Гуго оскаржував основні положення теорії природного права і повністю відкидав концепцію суспільного договору. Справжнім джерелом права вважав історично сформований звичай.

Він був підданий критиці і глузуванням Карлом Марксом в «Rheinische Zeitung» за виправдання для влади «права на свавілля», тобто, за схвалення соціальної несправедливості та експлуатації просто тому, що установи, які проводять їх, існують.

Література

• Hugo, Gustav von. // Encyclopædia Britannica (Eleventh ed.). — Cambridge University Press, 1911.
• Дерюжинский В. Ф. Гуго, Густав // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.