Перейти до вмісту

Гулевич Віктор Володимирович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гулевич.
Гулевич Віктор Володимирович
біл. Віктар Уладзіміравіч Гулевіч
Народження14 травня 1969(1969-05-14) (55 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Vialikaja Padzierd, Kazlovicki Sieĺsavietd, Слуцький район, Мінська область, Білоруська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаМосковське вище військове командне училище і Військова академія Республіки Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки служби1986 — н.ч.
Званнягенерал-майор Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Гулевич Віктор Володимирович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Віктор Володимирович Гулевич (біл. Віктар Уладзіміравіч Гулевіч, нар. 14 травня 1969, с. Велика Падер, Слуцький район, Мінська область, БРСР, СРСР) — білоруський воєначальник, генерал-майор (2020). Кандидат військових наук (2018), заслужений спеціаліст Збройних Сил Республіки Білорусь[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1969 році в селі Велика Падер Слуцького району Мінської області Білоруської РСР. Після навчання в середній школі вступив до Московського вищого загальновійськового командного училища ім. Верховної Ради РРФСР, яку закінчив із червоним дипломом в 1990 році.

Службу розпочав командиром мотострілецького взводу в Західній групі військ у Німеччина. Потім проходив службу в Збройних силах РФ у Закавказькому військовому окрузі.

Після розпаду СРСР, повернувся на батьківщину, де пройшов шлях від командира взводу до командира парашутно-десантного полку 103-ї окремої гвардійської повітрянодесантної дивізії.

У 2002 році закінчив із золотою медаллю Командно-штабний факультет Військової академії Республіки Білорусь[2]. Проходив службу на різних командних посадах, у тому числі начальник штабу-перший заступник командира 38-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади і командира 38-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади.

У 2017 році закінчив факультет Генерального штабу Збройних сил Республіки Білорусь.

У 2018 році захистив наукову дисертацію, ставши кандидатом військових наук.

Призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командувача силами спеціальних операцій (ССО) Збройних сил Республіки Білорусь.

У лютому 2020 року був призначений командувачем військами Західного оперативного командування Збройних сил Республіки Білорусь[3]. 18 червня 2020 року присвоєно військове звання генерал-майор[4].

11 березня 2021 року призначений Начальником Генерального штабу — першим заступником Міністра оборони Республіки Білорусь.

10 травня 2024 року звільнений з посади та звільнений з військової служби у запас за віком з правом носіння військової форми одягу[5][6].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дружина — Вікторія Львівна Гулевич, військовослужбовець. Двоє дітей, син Сергій і дочка Анна[7].

Нагорода

[ред. | ред. код]

Санкції

[ред. | ред. код]

Віктор Гулевич є частиною білоруської армії, яка підтримувала військову агресію Росії проти України. На цій посаді він підтримував, контролював та публічно коментував спільні білорусько-російські військові навчання, які підготували та сприяли російській військовій агресії 24 лютого 2022 року проти України.[10]

Віктор Гулевич перебуває під санкціями Євросоюзу[11], Великобританії, Японії[12], Швейцарії[13], Канади, Австралії[14], Нової Зеландії та України[15].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Лукашенко назначил Виктора Гулевича начальником Генштаба Вооруженных сил Белоруссии. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
  2. ↑ Виктор и Виктория Гулевич. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  3. ↑ Генерал-майор Виктор ГУЛЕВИЧ: «Войска Западного оперативного командования способны в полной мере выполнять стоящие перед ними задачи». Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  4. ↑ Лукашенко присвоил генеральские звания. belta.by, 18 июня 2020. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  5. ↑ Тетяна Олійник (10 травня 2024). Лукашенко звільнив начальника Генштабу Збройних сил Білорусі. Українська правда.
  6. ↑ Лукашенко освободил Гулевича от должности начальника Генштаба 3. www.belta.by (ru-RU) . 10 травня 2024. Процитовано 25 травня 2024.
  7. ↑ О личных категориях. news.21.by, 5 марта 2011. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  8. ↑ Указ Президента Республики Беларусь от 05.03.2019 г. № 98 «Аб узнагароджанні» – Pravo.by. pravo.by (рос.). Процитовано 25 травня 2024.
  9. ↑ Указ Президента Республики Беларусь от 16.08.2018 г. № 323 «Аб узнагароджанні» – Pravo.by. pravo.by (рос.). Процитовано 25 травня 2024.
  10. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. web.archive.org. 1 листопада 2022. Архів оригіналу за 1 листопада 2022. Процитовано 25 травня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  11. ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 25 травня 2024.
  12. ↑ press_russia (PDF).
  13. ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 25 травня 2024.
  14. ↑ Australia and sanctions.
  15. ↑ ГУЛЕВИЧ Віктор Володимирович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 березня 2023. Процитовано 14 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гулевич_Віктор_Володимирович&oldid=43019109