Гулий Іван Степанович

Іван Степанович Гулий
Народився	23 березня 1930(1930-03-23) Воскресенка, Запорізька область
Помер	26 червня 2004(2004-06-26) (74 роки) Київ
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	Україна
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Іван Степанович Гулий (23 березня 1930(19300323), Воскресенка — 26 червня 2004, Київ) — український науковець, доктор технічних наук, дійсний член (академік) Української академії аграрних наук, ректор Національного університету харчових технологій в 1973—2003 роках. Заслужений працівник вищої школи УРСР.

Життєпис

Народився 23 березня 1930 року в селі Воскресенка Пологівського району Запорізької області в селянській родині. У 1955 році закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості. Працював на Ходорівськиму цукровому заводі помічником головного механіка. У 1962 році на кафедрі спецобладнання.

І. С. Гулий захистив кандидатську дисертацію. Працював в інституті молодшим науковим співробітником, асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедр автоматики та теоретичної та загальної теплотехніки. У 1972 році захистив докторську дисертацію і був призначений проректором з наукової роботи. Протягом 24 років був науковим керівником Проблемної науково-дослідної лабораторії. Вперше розробив теоретичні основи процесів безперервної кристалізації цукру; творець принципово нової технології «Електротехнології харчових виробництв», вітчизняної технології пектину і пектинопродуктів, створив новий напрямок в технології харчових продуктів оздоровчого і профілактичного призначення з нетрадиційної сировини, ініціатор впровадження нових технологій харчових продуктів на основі використання електрокриогенної техніки, мембранної і екструзивної технології.

Протягом багатьох років очолював секцію легкої та харчової промисловості Комітету з Державних премій в галузі науки і техніки УРСР та України, обирався депутатом Київської міської ради народних депутатів 4-х скликань.

І. С. Гулий автор 600 наукових праць, у тому числі 18 монографій, 7 брошур, 2 навчальних посібників, 298 статей, 78 авторських свідоцтв, 52 патентів. Особисто підготував 29 кандидатів і 15 докторів наук.

Могила Гулого І. С.

З 1973 по 2003 рік був ректором Київського технологічного інституту харчової промисловості (з 1993 року — Український державний університет харчових технологій, з 2002 року — Національного університету харчових технологій). При ньому вдвічі зросла матеріально-технічна база закладу, побудовані лабораторний корпус, спортивний комплекс, майже в шість разів збільшилася кількість спеціальностей і спеціалізацій. Контингент студентів зріс у чотири рази.

Помер 26 червня 2004 року. Похований на Берковецькому кладовищі у Києві.

Нагороди, відзнаки

• Двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
• Заслужений працівник вищої школи УРСР.
• Орден Трудового Червоного прапора.
• Орден «За заслуги» III ступеня.
• Хрест пошани «За духовне відродження».

Вшанування

На згадку про науковця І. С. Гулия, на будинку по вул. Лейпцизька, 2/37, де він мешкав науковець, встановлена меморіальна таблиця.

Джерела

• who-is-who.com.ua
• kiev-necropol.narod.ru [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.](рос.)