Гульєльмо Гонзага

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гульєльмо Гонзага
Народився4 квітня 1538(1538-04-04)[3]
Мантуя, Провінція Мантуя, Ломбардія
Помер14 серпня 1587(1587-08-14)[1][2] (49 років)
Гоїто, Провінція Мантуя, Ломбардія
ПохованняBasilica Palatina di Santa Barbarad
Діяльністьполітик, композитор
Знання мовіталійська[4]
Титулlist of rulers of Mantuad і герцог
Посадаmarquis of Montferratd і Duke of Montferratd
Конфесіякатолицтво
РідГонзага (рід)
БатькоFederico II Gonzaga, Duke of Mantuad
МатиМаргарита Монферратська
Брати, сестриFederico Gonzagad, Louis Gonzagad і Francesco III Gonzaga, Duke of Mantuad
У шлюбі зArchduchess Eleanor of Austriad
ДітиВінченцо I Гонзага, Margherita Gonzaga, Duchess of Ferrarad і Anna Juliana Gonzagad

Гульєльмо Гонзага (італ. Guglielmo Gonzaga; 24 квітня 1538 — 14 серпня 1587) — 3-й герцог Мантуї в 1550—1587 роках, 1-й герцог Монферратський в 1574—1587 роках. За його панування герцогський двір в Мантуї став одним з найвишуканіших, заможних і престижних у Європі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з Дому Гонзага. Другий син Федеріко II, герцога Мантуї, і Маргарити Палеолог, маркграфині Монферратської. Народився 1538 року в Мантуї. 1550 року після смерті старшого брата Франческо III на полюванні успадкував Мантуанське герцогство і Монферратське маркграфство.

За Като-Камбрезьким мирним договором 1559 року, що завершив Італійські війни, був підтверджений його титул маркіза Монферрата.

1561 року пошлюбив Елеонору Австрійську, доньку імператора Фердинанда I Габсбурга. Внаслідок інтриг його стрийка кардинала Ерколе Гонзага, стосунки герцога Гульєльмо з папою римським Пієм IV погіршилися. У 1569 році в маркграфстві відбулося повстання з вимогою автономії, але герцог жорстко покарав ворохобників в Казале. У 1574 році статус Монферратського маркграфства був підвищений до герцогства.

Гульєльмо протегував художникам, музикантам, зокрема Джованні П'єрлуїджі да Палестрині та Ж'яш де Верту. Сам колекціонував твори мистецтва. Реформував і зміцнив армію. Зміг зберегти незалежність своїх володінь. Збільшив сільськогосподарське і промислове виробництво, домігся підвищення торгового обороту Мантуї.

У 1571 році герцог відвідав Венецію, де уклав угоду про взаємну екстрадицію злочинців. 1573 року отримав імперське маркграфство Гаццуоло. 1574 року в Мануї зустрічав Генріха Валуа, що втік з Речі Посполитої, щоби стати королем Франції. 1575 року домігся важливої ​​поступки від імператора Максиміліана II, який дозволив дому Гонзага змінити герб — положення орлів змінилося, їх голови стали дивитися один на одного. 1576 року його брат Людовико висунув претензії на частину спадщини, але 1578 року Гульєльмо отримав підтримку з боку іспанського королівського двору.

У 1586 році в Феррарі, під час весілля його дочки Маргарити і Альфонсо II д'Есте, домігся звільнення з в'язниці поета Торквато Тассо, якого запросив до свого двору.[5]

На його замовлення були побудовані базиліка Санта Барбара і заміські резиденції в Марміроло і Гойти.

Помер в 1587 році в Гойти, залишивши у скарбниці 1 млн золотих скудо. Був похований в базиліці Санта-Барбара. Спадкував син Вінченцо I.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Елеонора, донька Фердинанда І[6]

Діти:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
  3. ↑ Tamalio R., Besutti P. Dizionario Biografico degli Italiani — 2004. — Vol. 61.
  4. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  5. ↑ Bridges, Thomas W. (2001). Trofeo [De Troffeis], Ruggier. Grove Music Online. doi:10.1093/gmo/9781561592630.article.28411. ISBN 978-1-56159-263-0.
  6. ↑ Parrott, 1997, с. 22.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Giuseppe Amadei;Ercolano Marani (a cura di), I Gonzaga a Mantova, Milano, 1975. ISBN non esistente.
  • Iain Fenlon, Music and Patronage in Sixteenth-Century Mantua, Cambridge University Press, 1980. ISBN 0-521-22905-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гульєльмо_Гонзага&oldid=43775118