Гунтер Закс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гунтер Закс
Народився 14 листопада 1932(1932-11-14)[2][3][…]
Шонунген, Швайнфурт, Нижня Франконія, Баварія, Веймарська республіка, Німецька імперія або Швейцарія[5]
Помер 7 травня 2011(2011-05-07)[1][2][…] (78 років) або травень 2011 (78 років)
Гштаадd, Заанен, Oberland administrative regiond, Берн, Швейцарія
·вогнепальне поранення
Країна  Швейцарія
 Німеччина
Діяльність кінорежисер, фотограф, бізнес-магнат, астролог, бобслеїст, skeleton racer, промисловець, документаліст, колекціонер мистецтва, кінопродюсер
Галузь документальна фотографія[5], колекціонування[5], кіновиробництво[5] і астрологія[5]
Alma mater Lyceum Alpinum Zuozd
Знання мов німецька[3][5]
Членство Verein Deutsche Sprached[6] і St Moritz Tobogganing Clubd
Роки активності 1965[7] — 2011[7]
Батько Willy Sachsd[8]
Мати Elinor von Opeld[8]
Родичі Wilhelm von Opeld
У шлюбі з Бріжіт Бардо, Anne-Marie Faured і Mirja Larssond
Діти (3) Rolf Sachsd[8], Christian Gunnar Sachsd[8] і Claus Alexander Sachsd[8]
IMDb ID 0755149

Фріц Гунтер Закс (нім. Fritz Gunter Sachs; 14 листопада 1932(1932листопада14), Шонунген — 7 травня 2011, Гштад; також Гунтер Закс фон Опель) — німецький фотограф, письменник, промисловець і голова інституту, який досліджував твердження астрології. У юності займався спортом, потім отримав міжнародну популярність як режисер-документаліст, фотограф-документаліст і третій чоловік Бріжит Бардо.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Замок Майнберг поблизу Швайнфурта, місце народження Гунтера Закса

Народився на півдні Німеччини[9]. Його матір'ю була Елеонора, донька Вільгельма фон Опеля, співзасновника автовиробника Opel; його батьком був Віллі Закс, одноосібний власник Fichtel&Sachs, провідного виробника кулькових підшипників у Швайнфурті й одного з найбільших постачальників автомобілів у Німеччині[10]. Батько товаришував з Германом Герінгом і Генріхом Гіммлером[11][12]. Після війни його заарештували американські військові, але оголосили послідовником і відпустили. Гунтер Закс коментував минуле свого батька в низці публікацій[13]. 1958 році Віллі покінчив життя самогубством, застрелившись[14]. Брат Закса, Ернст Вільгельм, загинув під лавиною 1977 року[14].

Здобув освіту в Institut auf dem Rosenberg у Санкт-Галлені, Швейцарія[15]. Згодом вивчав математику й економіку[10].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Плейбой[14], Закс мав романтичні стосунки з іранською королевою Сораєю Есфандіярі. Тричі одружувався. Його перша дружина Анн-Марі Форе померла 1958 року під час операції[16]. На момент весілля йому було 23 роки[17]. Залицявся до майбутньої другої дружини Бріжіт Бардо, пролетівши над її віллою на Французькій Рив'єрі на гелікоптері та скинувши сотні троянд. Пара одружилася 14 липня 1966 року в Лас-Вегасі[9]; вони розлучилися 1969 року[16]. Останній шлюб був зі шведською моделлю Мір'єю Ларссон (якій було 26 років на момент заручин)[18], і тривав з 1969 року до його смерті[16]. Мав сина від першого шлюбу Рольфа Закса (народився 1955 року)[14] та ще двох синів (Крістіана Гуннара та Клауса Александра) від третьої дружини[19].

На додаток до свого німецького громадянства 1976 року отримав швейцарське[14].

Спорт[ред. | ред. код]

З 1969 року і до смерті був головою бобслейного клубу Санкт-Моріца[20]. На його честь названо одну з ділянок жолоба у Санкт-Моріці[21].

Колекціонер мистецтва[ред. | ред. код]

Велика колекція мистецтва Закса складалася з робіт Жана Фотріє, Енді Воргола, Рене Магрітта, Сальвадора Далі, Роя Ліхтенштейна, Тома Вессельманна, Мела Рамоса й Аллена Джонса. Був власником важливих творів школи нового реалізму, зокрема Іва Кляйна, Жана Тінгелі, Армана та Марсіала Рейса[22]. Багато з цих художників брали участь у проєктуванні 1969 року легендарної попарт квартири у вежі готелю Palace у Санкт-Моріці, яка швидко привернула увагу світу мистецтва. З 1967 до 1975 рік Закс разом із принцом Костянтином Баварським співзаснував й очолив асоціацію Музею сучасного мистецтва в Мюнхені (MAM), яка лобіювала будівництво комплексного музею сучасного мистецтва в Мюнхені й організовувала щомісячні виставки в Вілла Штука. Віктор Вазарелі, Георг Базеліц, Гайнц Едельманн, Крісто, Сай Твомблі, Александр Колдер, Гайнц Мак і Жан Тінгуелі, Рой Ліхтенштейн і Готхард Граубнер потрапили до кімнат музею.

1972 року Закс відкрив галерею в Гамбурзі й організував першу європейську виставку свого друга Воргола. 1974 року замовив у нього серію портретів своєї колишньої дружини Бріжіт Бардо[23]. У травні 2006 року Закс продав на аукціоні один з портретів за 3 мільйони доларів[24]. У травні 2012 року сім'я Закса продала частину його колекції попарту та нового реалізму через Сотбі.

Фотограф[ред. | ред. код]

Гунтер Закс (1978)

З 1972 року професійно займався фотографією. Його перша фотографіяв стилі ню 1973 року для французького «Vogue» підняла шум. 1991 року працював з Клаудією Шиффер над серією «Героїні». Отримав міжнародне визнання у 1974 році завдяки спеціальному показу на виставці Photokina, для якої також розробив офіційний плакат виставки. 1976 року нагороджений премією Leica. На «Німецьких днях фотографії» та фотокіні отримав нагороди за «Die Farbe Weiss» (1994) та «Die Farbe Rot» (1995).

У центрі його фотографії сюрреалістичні оголені моделі та пейзажі, які зібрані у не менш ніж семи томах зображень. На початку фотокар'єри експериментував з цифровою фотографією. Кошти від продажу його фотографій та ілюстрованих книжок пішли у фонд Мір'ї Закс, який допомагає нужденним дітям[25].

Астрологічні дослідження[ред. | ред. код]

Методологія Закса та статистичний аналіз піддалися критиці з боку математиків. Вони знайшли серйозні помилки в усіх частинах і заперечують будь-яку статистичну значущість після необхідних виправлень у його даних[26].

Смерть[ред. | ред. код]

Вчинив самогубство 7 травня 2011 року, вистріливши в голову[27][28] у своєму будинку в Гштаді, Швейцарія. У передсмертній записці було зазначено, що він діяв через те, що він назвав «безнадійною хворобою А» (дехто припустив, що це хвороба Альцгеймера[29]). Додавши, що «втрата психічного контролю над моїм життям була негідним станом, якому я вирішив рішуче протистояти»[16].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Sachs, Gunter: The Astrology File: Scientific Proof of the Link Between Star Signs and Human Behaviour. Orion Books (December 1999). ISBN 0-7528-1789-2
  • Elwell, Dennis: Cosmic Loom, 2nd edition 1999. The Urania Trust. ISBN 0-04-133027-7ISBN 0-04-133027-7. Discussion and interpretation of some of Gunter Sachs results and related material.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://www.bbc.co.uk/news/world-europe-13327822
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119444011 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Gunter Sachs
  5. ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
  6. ↑ http://vds-ev.de/verein/bekannte-mitglieder/
  7. ↑ а б RKDartists
  8. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  9. ↑ а б Billionaire playboy Gunter Sachs commits suicide over illness. The Montreal Gazette. 8 травня 2011. Архів оригіналу за 10 травня 2011. Процитовано 8 травня 2011.
  10. ↑ а б Ex-German Playboy Gunter Sachs commits suicide. Asian News International. London. 9 травня 2011. Процитовано 19 липня 2013.
  11. ↑ 'Schweinfurt Under the Swastika'. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 12 лютого 2009.
  12. ↑ Wilfried Rott: 'Der braune Schatten' (German)[недоступне посилання з 01.10.2017]
  13. ↑ 'Ich stand nie für das Ewig-Gestrige', (German) Süddeutsche Zeitung, 13 February 2006.
  14. ↑ а б в г д Legendärer Playboy: Gunter Sachs ist tot. Der Spiegel (нім.). 8 травня 2011. ISSN 2195-1349. Процитовано 17 травня 2024.
  15. ↑ Aschwanden, Erich (19 січня 2022). Behind the doors of Switzerland’s most elite boarding school. Neue Zürcher Zeitung (нім.). Процитовано 4 лютого 2023.
  16. ↑ а б в г Bruno Waterfield (8 травня 2011). Gunter Sachs, former husband of Brigitte Bardot, shoots himself in Swiss chalet. Telegraph. London. Процитовано 8 травня 2011.
  17. ↑ Playboy auf Lebenszeit. www.merkur.de (нім.). 13 листопада 2002. Процитовано 18 червня 2021.
  18. ↑ People: Nov. 14, 1969. Time. 14 листопада 1969. Архів оригіналу за 19 серпня 2008.
  19. ↑ Источник. Архів оригіналу за 14 квітня 2023. Процитовано 14 квітня 2023.
  20. ↑ Brigitte Bardot's ex commits suicide. Toronto Sun. 8 травня 2011. Процитовано 8 травня 2011.
  21. ↑ bob. Cresta & Bob Museum St. Moritz (амер.). Процитовано 17 травня 2024.
  22. ↑ Brown, Mark (7 травня 2012). The Gunter Sachs appeal – life and legacy of the playboy art collector. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 17 травня 2024.
  23. ↑ Bloomberg - Are you a robot?. www.bloomberg.com. Процитовано 17 травня 2024.
  24. ↑ Hevesi, Dennis (10 травня 2011). Gunter Sachs, Ex-Husband of Brigitte Bardot, Dies at 78. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 17 травня 2024.
  25. ↑ Koruhn, Petra (8 травня 2011). Gunter Sachs - Freitod wegen Alzheimer. www.derwesten.de (нім.). Процитовано 18 червня 2021.
  26. ↑ Basler, Herbert (1998). "Die Akte Astrologie" von Gunter Sachs aus Sicht der Mathematischen Statistik. Skeptiker (нім.). Gesellschaft zur wissenschaftlichen Untersuchung von Parawissenschaften. 11 (3). Процитовано 1 вересня 2014.
  27. ↑ Belgian news report [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.]
  28. ↑ German news report. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 8 травня 2011.
  29. ↑ German photographer and 'playboy' Gunter Sachs commits suicide. Deutsche Welle. Процитовано 9 травня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гунтер_Закс&oldid=42613310