Перейти до вмісту

Густав Ернесакс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Густав Ернесакс
ест. Gustav Ernesaks Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився12 грудня 1908(1908-12-12)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Perilad, Естонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 січня 1993(1993-01-24)[1][2][…] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Таллінн, Естонія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняМетсакальмісту Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Естонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдиригент, композитор, хоровий диригент, музичний педагог, педагог, кінокомпозитор, публіцист Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЕстонська академія музики та театру Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіАртур Капп Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніTiia-Ester Loitmed Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовестонська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка композиторів СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1944 — 1993
Жанропера Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зStella Ernesaksd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиOtt Ernesaksd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 1848515 Редагувати інформацію у Вікіданих

Густав Ернесакс (ест. Gustav Ernesaks; 12 листопада 1908 Пенінгі, Гар'юмаа — 24 січня 1993, Таллінн) — естонський композитор, хоровий диригент. Відіграв виняткову роль у здійсненні Співочої революції в Естонії (1990). Пік творчості припав на 40-80-ті роки XX століття.

Творчість

[ред. | ред. код]

Основу творчості Ернесакса складають хорові пісні. Твір «Моя Вітчизна, моя любов» (Mu isamaa on minu arm) на слова Лідії Койдули став символом національного спротиву в роки окупації військами СРСР. Естонці вважають Ернесакса ідеологом всенародних Співочих свят. За іронією долі, саме він є автором музики Гімну Естонської РСР, який виконувався в країні з 1945 по 1990 рік.

«Грандіозні за своїми масштабами Співочі свята відомі далеко за межами країни (Естонії). Серед тих, хто зробив значний внесок у розвиток хорового співу — народний просвітитель I. Янсен, „батько естонської духової музики“ Д. О. Віркхауз, диригенти I. Каппель, Т. Веттик, Г. Ернесакс», — повідомляє сайт Національної парламентської бібліотеки України.

Окупаційний режим наділив маестро званням Народний артист СРСР 1956 року.

Останній виданий CD-диск із творами композитора — Mu isamaa on minu arm. Eesti Rahvusmeeskoor, 2008 рік.

Зв'язки з Україною

[ред. | ред. код]

1958 року Ернесакс відвідав місто Красноград Харківської області. Під його керівництвом тут виступав Державний академічний чоловічий хор Естонії.

Твір Е. «Гойдалка», поруч з композиціями Сібеліуса та Людіга, входить до репертуару львівського хору хлопчиків «Дударик». Очевидно, це результат участи хору в трьох фестивалях у Естонії.

Естонський чоловічий хор, створений Густавом Ернесаксом, порівнюють з Державною академічною чоловічою хоровою капелою України ім. Л. Ревуцького.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11882029X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]


Це незавершена стаття про композитора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Естонія Це незавершена стаття про особу Естонії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Густав_Ернесакс