Густав Крклець

Густав Крклець
хорв. Gustav Krklec
Густав Крклець
Псевдонім	Мартин Липняк (у критичних творах)
Народився	23 червня 1899(1899-06-23) Удбиня, поблизу Карловаця, тепер Хорватія
Помер	30 жовтня 1977(1977-10-30) (78 років) Загреб, тепер Хорватія
Поховання	Мирогойське кладовище
Громадянство	Югославія
Національність	хорват
Діяльність	хорватський поет і перекладач
Alma mater	Загребський університет
Мова творів	хорватська
Членство	Словенська академія наук та мистецтв
Нагороди	Dis prized (1974) премія Змаяd (1962) Премія Владимира Назора (1968)
Густав Крклець у Вікісховищі

|Ukrcenter= |Примітки=

Густав Крклець (хорв. Gustav Krklec; 23 червня 1899, Удбиня поблизу Карловаця, тепер Хорватія — 30 жовтня 1977, Загреб, тепер Хорватія) — хорватський поет, перекладач, член Югослов'янської академії наук і мистецтв (з 1951 року).

З біографії та творчості

Навчався у Загребському університеті. З 1922 року жив у Белграді, працюючи секретарем на фондовій біржі і як видавець у часописі Nolit.

У 1945 році Крклець повернувся до Загреба, де працював редактором у декількох видавничих домах і часописах.

Від 1951 року — член Югослов'янської академії наук і мистецтв, у 1950—54 роках очолював Матицю хорватську.

Густав Крклець — автор поетичних збірок «Лірика» (1919), «Срібна дорога» (1921), «Любов птахів» (1926), «Прогулянка в небо» (1928). В роки реакції та німецької окупації в поезіях Крклеця з'явилися настрої безвиході, вболівання за долю батьківщини (збірки «Сон під березою», 1940; «Подарунки Безіменній», 1942; «В'язниця часу», 1944). Перемогу над нацизмом, повоєнну соціальну перебудову в СФРЮ відобразив у циклі віршів «Гомін життя» (1955).

Людські почуття, рідна природа, місія поета в суспільстві — основні теми поезій Крклеця, більшість із яких написані у формі сонета.

Легким гумором пройняті поезії для дітей («Телеграфні байки», 1952). Крклець є автором критичних есеїв, опублікованих під псевдонімом Мартин Липняк.

1968 року отримав Премію Владимира Назора за значні досягнення у літературі.

Його племінник Нікола Маурахер (хорв. Nikola Mauracher (Krklec)), син старшого брата Валентина, живе у Відні, власник «Пансіону Моцарта», одружений із австрійсько-російською диригенткою і піаністкою Галь Раше.

Творчий доробок

Поетичний доробок Крклеця включає такі видання:

• Lirika (1919)
• Srebrna cesta (1921)
• Nove pjesme (1923)
• Ljubav ptica (1926)
• Izlet u nebo (1928)
• San pod brezom (1940)
• Darovi za bezimenu (1942)
• Tamnica vremena (1944)

Він також автор критичних статей, есеїв і фейлетонів:

• Lica i krajolici (1954)
• Pisma Martina Lipnjaka iz provincije (1956)
• Noćno iverje (1960)

Крклець написав роман Beskućnici (1921). Він також перекладав з німецької, російської, чеської та словенської мов.

Джерела та література

• Пащенко Є. М. Крклець Густав // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н. — С. 67
• Fišer, Ernest (1999), Čudnovati dvostruki život, Vijenac (хорв.) (143), архів оригіналу за 5 квітня 2012, процитовано 5 липня 2011
• Antun Vujić, ред. (2009). Krklec, Gustav. Opća i nacionalna enciklopedija (хорв.) .