Перейти до вмісту

Густаф де Лаваль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Густаф де Лаваль
швед. Karl Gustaf Patrik de Laval
Густаф де Лаваль у віці близько 50 років
Народився9 травня 1845(1845-05-09)[1][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Даларна, Орса, Швеція Швеція
Помер2 лютого 1913(1913-02-02)[1][2][…] (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Оскар[d], Швеція[1][3][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
·колоректальний рак[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПівнічний цвинтар (Стокгольм)[6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоШвеція Швеція
Національністьшвед
Діяльністьінженер, винахідник
Галузьінженерія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКоролівський технологічний інститут
Знання мовшведська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоШведська королівська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаmember of the First Chamberd[5][8] і член Другої палати риксдагуd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяQ10604308? (1890)[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зIsabel Amalia Grundahld[1][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди

Гу́стаф де Лава́ль (швед. Karl Gustaf Patrik de Laval; 9 травня 1845, Даларна (ландскап), Орса — 2 лютого 1913, Стокгольм) — шведський інженер та винахідник з французькими коренями.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Густаф де Лаваль народився в Орсі, Швеція. Предки Лаваля належали до старовинного французького дворянського роду. Бувши за релігійною вірою протестантами, що називались у Франції гугенотами та зазнавали переслідувань з боку католицької церкви, вони змушені були покинути батьківщину після Варфоломіївської ночі. За традицією роду декілька поколінь Лавалів були військовослужбовцями. Батько Густафа Яків де Лаваль був капітаном шведської армії. Вийшовши у відставку, він отримав, за звичаєм того часу, замість пенсії «капітанський маєток», що надавався в довічне користування військовим і цивільним чинам. Цей маєток («Блазенборг») знаходився в селі Орса, в Далекарлії. Після оселення в Блазенборзі Яків де Лаваль одружився з Єлизаветою Мартін. Тут і народився син, що отримав при хрещенні ім'я Карл Густаф Патрік.

Закінчивши курс у Фалунській школі у 1863 році, навесні того ж року, не підіймаючи навіть у сім'ї питання про якісь інші професії, Лаваль вирушив до Уппсали складати іспит для отримання права на вступ до вищого навчального закладу. Витримавши іспит, восени Лаваль був зарахований до Королівського технологічного інституту в Стокгольмі для навчання за фахом морське будівництво й текстильна промисловість.

Закінчив Технологічний інститут у 1866 році (тепер Королівський технологічний інститут) і в 1872 році математичний факультет Уппсальського університету з відзнакою й одночасно представив дисертацію: «Про хлористі і бромисті сполуки вольфраму». Після блискучого захисту йому одноголосно було присуджено науковий ступінь «доктора філософії». Уже в 1873 році Лаваль отримує свій перший патент, що стосувався обробки фосфористих руд, а в наступному 1874 році — другий патент на новий спосіб обробки цинкових руд.

У 1882 році запропонував конструкцію парової турбіни[9] і в 1887-му виготовив зменшений демонстраційний зразок.

У 1890 році винайшов сопло, призначене для подачі пари в турбіну, яке згодом назвали його іменем і використовують до сьогодні за цим же призначенням. У XX столітті сопло Лаваля знайшло застосування в реактивних двигунах для створення реактивного струменя.

Лавалю належить також авторство винаходу центрифуги для розділення на фракції сумішей рідин з різною густиною. Це технічне рішення використовував як сепаратор молока. У 1894 році запатентував доїльний апарат, перший промисловий зразок було випущено уже після його смерті компанією Alfa Laval Group[10], заснованою де Лавалем та Оскаром Ламмом у 1883 році.

Першим застосував гнучкий вал, диск однакового опору, що давав змогу досягати великих колових швидкостей (419 м/с). Крім того, у турбінах Лаваля було передбачено багато нових елементів, частина з яких використовується в сучасному турбобудуванні. Лаваль розробив також теорію сопла. Через низку конструктивних недоліків і відносно малу потужність турбіни Лаваля не набули поширення, але відіграли значну роль у розвитку турбобудування.

За своє життя Густаф де Лаваль запатентував 93 винаходи.

Вибирався (1888—1890) членом риксдагу.

Публікував у газеті «Svenska Dagbladet» статті на економічні теми.

Помер у 1913 році в Стокгольмі і похований на Північному цвинтарі[11].

Галерея зображень

[ред. | ред. код]
  • Густаф де Лаваль у 1875 році
    Густаф де Лаваль у 1875 році
  • Парова турбіна конструкції Лаваля, виготовлена у Швеції, 1888. (Німецький музей, Мюнхен)
    Парова турбіна конструкції Лаваля, виготовлена у Швеції, 1888. (Німецький музей, Мюнхен)
  • Субмарина конструкції Лаваля[12]
    Субмарина конструкції Лаваля[12]
  • Колишній завод парових турбін у передмісті Стокгольму
    Колишній завод парових турбін у передмісті Стокгольму
  • Складальний кресленик парової турбіни Лаваля
    Складальний кресленик парової турбіни Лаваля
  • Сепаратор Alfa Laval
    Сепаратор Alfa Laval
  • Могила Густафа де Лаваля
    Могила Густафа де Лаваля

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Carl Gustaf Patrik de Laval — 1917.
  2. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б в г д Oscars kyrkoarkiv, Död- och begravningsböcker, SE/SSA/6025/F I/2 (1912-1916), bildid: 00030170_00039, sida 38
  4. ↑ Orsa kyrkoarkiv, Dalarnas län, Födelse- och dopböcker, SE/ULA/12919/C/6 (1833-1862), bildid: C0013596_00091
  5. ↑ а б в г д Two-Chamber Parliament 1867–1970. — 1985. — Т. 1. — С. 129.
  6. ↑ De Laval, KARL G. P. — Svenskagravar.se.
  7. ↑ Sten nr 454 – Gustaf De Laval — norrabegravningsplatsen.se.
  8. ↑ Hildebrand A. Svenskt porträttgalleri : XXV:1. Riksdagens första kammare 1867–1904 — С. 191.
  9. ↑ Vaclav Smil (2005). Creating the Twentieth Century: Technical Innovations of 1867-1914 and Their Lasting Impact. Oxford University Press. с. 62. ISBN 0-19-516874-7. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 3 січня 2009.
  10. ↑ Офіційний сайт компанії [Архівовано 9 грудня 2013 у Wayback Machine.], заснованої де Лавалем
  11. ↑ Gustaf de Laval [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.] на Find a Grave
  12. ↑ Illustrated Naval and Military Magazine [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.], 1888, V.8

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гумилевский Л. Густав Лаваль / Л. Гумилевский. — М. : Журнально-газетное объединение, 1936. — 256 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Густаф_де_Лаваль&oldid=43751712