Перейти до вмісту

Гюго Клаус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гюго Клаус
Hugo Maurice Julien Claus
Ім'я при народженніфр. Hugo Maurice Julien Claus
ПсевдонімDorothea van Male
Народився5 квітня 1929(1929-04-05)
Брюгге, Бельгія
Помер19 березня 2008(2008-03-19) (78 років)
Антверпен, Бельгія
·евтаназія
ГромадянствоБельгія Бельгія
ДіяльністьПисьменник Поет Драматург
Мова творівнідерландська
Роки активності1947—2004
Magnum opus«Смуток Бельгії»
Брати, сестриGuido Clausd
У шлюбі зElly Overzierd і Veerle de Witd
ДітиThomas Clausd
Автограф
Нагороди
Knight of the Order of the Crown

Премія Константина Гюйгенса (1979)

Libris Prized (1997)

Flemish Culture Award for General Cultural Achievementd (2005)

Arkprijs van het Vrije Woordd (1952)

Henriëtte Roland Holst Awardd (1965)

Нідерландська літературна премія (1986)

Herman Gorterprijsd (1986)

Cestoda priced (1985)

VSB Poetry Prized (1994)

Preis der Stadt Münster für Europäische Poesied (2001)

Humo's Gouden Bladwijzerd (1997)

Q1914554? (1979)

Edmond Hustinx Prize for playwrightsd (1967)

Martinus Nijhoff Vertaalprijsd (1965)

Prijs voor Meesterschapd (1994)

Міжнародна премія Ноніноd (2000)

Лейпцизька книжкова премія за внесок до європейського взаєморозуміння (2003)

Literature Prize of the Flemish Provincesd (2001)

Q2600780? (1950)

нагорода Лор Батальйонd (1986)

CMNS: Гюго Клаус у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клаус.

Гюго Мауріс Жульєн Клаус (нід. Hugo Maurice Julien Claus; 5 квітня 1929 — 19 березня 2008) — бельгійський нідерландськомовний поет, прозаїк, драматург, режисер театру і кіно. Лауреат численних національних і європейських нагород. Клаус багато років входив у шорт-лист кандидатів на Нобелівську премію з літератури. Жив і працював у Бельгії, Франції, Італії. Перші твори Клауса вийшли друком, коли йому було 19 років і відтоді він написав тисячі віршів, десятки п'єс і більше 20 романів, найвизначніший з яких — «Смуток Бельгії», створений у 1983-му році.

Життя і творчість

[ред. | ред. код]

Гюго — первісток в родині друкаря Йозефа Клауса і Гермени Вандерлінден в Брюгге,Західна Фландрія. В лютому 1931 року народився його брат Гідо, в січні 1934 — Одо та Йоган (листопад 1938). Пізніше родина переїхала в Астене, комуна Дейнзе, Східна Фландрія, рідне село матері Гюго. Гюго Клаус навчався в Інтернаті в Еке, селі неподалік містечка Назарет, Східна Фландрія. З 1933 по 1939 Клаус навчався в пансіонаті Святого Йосипа в Альебеке, комуна Кортрейк, Західна Фландрія. Під час війни, з 1939 по 1944 отримував середню освіту в коледжі Св. Аманда в м. Кортрейк, а потім в Астене.

В 1946 року перебрався жити з товаришом і митцем Антон де Клерк в Сінт-Мартенс-Лєрне, комуна Дейнзе звідки їздив на навчання в м.Гент в Королівській Академії Образотворчого Мистецтва і починає писати вірші, малювати і хоче стати актором.

В 18 років (1947 р.) виходить друком його перша збірка віршів, яку надрукував його батько в своїй друкарні.

З 1950 по 1952 живе в Парижі де бере участь в об'єднанні авангардистів CoBrA. В 1950 році його дебют, як новеліста — виходить друком перший роман, De Metsiers.

З 1953 по 1955 Гюго Клаус проживає в Італії, де його дівчина Еллі Оверзір (нар. 1928 р.) знімається в кількох фільмах. Вони побралися 1955, в 1963 році Еллі народила сина Томаса. В ранніх 1970-х має роман з акторкою Сільвією Крістель, яка 1975 року народила від нього сина Артура. В 1977 році ці стосунки завершуються.

Гюго Клаус вважався одним з найбільш важливих письменників свого часу[4][5][6]. Найважливішою його працею є Смуток Бельгії, виданий у 1983 році. Окрім прози і поезії Гюго Клаус писав п'єси. Його драматургічний доробок складає 35 оригінальних праць і 31 переклад з англійської, грецької, латини, французької та іспанської. Також Клаус написав текст коміксу «Пригоди бельгійця». Гюго Клауса багато разів висували на Нобелівську премію з літератури[7]. Окрім літератури Клаус займався малюванням, а також зрежисерував декілька фільмів.

Наприкінці життя Клаус страждав від хвороби Альцгеймера і попросив закінчити своє життя внаслідок евтаназії. Ця процедура є легальною в Бельгії і його життя закінчилося в Антверпені 19 березня 2008 року. Евтаназія викликала критику Бельгійської католицької церкви[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Mu.ZEE - Kunstmuseum aan Zee — 2008.
  3. ↑ https://theaterencyclopedie.nl/wiki/index.php?curid=3871
  4. ↑ http://www.la-croix.com/article/index.jsp?docId=2332427&rubId=5548
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 березня 2008. Процитовано 4 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2008. Процитовано 4 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 квітня 2008. Процитовано 4 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 4 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]

Гюго Клаус. Смуток Бельгії. — К.: Темпора, 2016. — 892 с.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гюго_Клаус