Гюнтер Беніш
Гюнтер Беніш | |
---|---|
нім. Günter Behnisch | |
Народився | 12 червня 1922[1][2][…] Дрезден, Саксонія[5] або Lockwitzd, Дрезден, Саксонія[6] |
Помер | 12 липня 2010[1][2][…] (88 років) Штутгарт, Німеччина[1][6] |
Країна | Німеччина Третій Райх[5] |
Національність | Німеччина |
Діяльність | архітектор |
Галузь | архітектура |
Відомий завдяки | Будівлі: |
Alma mater | Штутгартський університет |
Знання мов | німецька[7][5] |
Заклад | Дармштадтський технічний університет |
Учасник | Друга світова війна[5] |
Членство | Саксонська академія мистецтвd і Баварська академія витончених мистецтв |
Magnum opus | Glaspalast Sindelfingend і Олімпійський стадіон |
Військове звання | Оберлейтенант-цур-зее[5] |
Нагороди | |
Сайт | behnisch.com |
Гюнтер Беніш (нім. Günter Behnisch, * 12 червня 1922 у Дрездені — † 12 липня 2010, Штуттгарт) — німецький архітектор, професор. Всесвітню відомість отримав за будівництво олімпійського стадіону в Мюнхені (1967–1972).
Гюнтер Беніш народився і проживав разом із сім'єю у Дрездені. У 1934 році сім'я перебирається у Хемніц.
1 грудня 1939 року вступив на флот. З 27 вересня 1943 по 26 березня 1944 року пройшов курс підводника. З 1 квітня по 12 липня 1944 року — 1-й вахтовий офіцер на підводному човні U-952, на якому взяв участь у п'яти походах. З 16 липня по 31 серпня 1944 року пройшов курс командира човна. 1 вересня 1944 року направлений на будівництво U-2337. З 4 жовтня 1944 року — командир U-2337. 9 травня 1945 року здався британським військам в Крістіансанні. В березні 1947 року звільнений.
Militärischer Werdegang
З 1947 по 1951 роки вивчав архітектуру у Технічному інституті Штутгарта. Після отримання диплому про вищу освіту з 1951 року працював в архітектурному бюро Рольфа Ґутброта у Штуттгарті.
У 1952 році Гюнтер Беніш заснорвує своє власне бюро, яким управляє спільно з Бруно Ламбартом. У 1966 році заснованує архітектурне бюро «Behnisch & Partner». Він веде справи у бюро з різними партнерами. У 1989 році його син Стефан Беніш засновує друге бюро, яке з іменем Behnisch Architekten проводить проекти по всьому світі. З 1967 по 1987 роки Гюнтер Беніш був ординарним професором і викладав індустрійне будівництво, ескізи та проектування будівель у Технічному університеті Дармштадта а також директором інституту нормування від університету. У 1982 році Гюнтер Беніш стає членом Берлінської академії мистецтв і у 1984 році почесним доктором Штутгартського університету. У 1996 році стає засновником Саксонської академії мистецтв та керує її архітектурним відділенням до 2000 року.
Був одружений, мав двох дочок і сина. Помер у віці 88 років у Штуттгарті.
Ґюнтер Беніш є одною з ключових фігур сучасної архітектури Німеччини та признаний «прихильник демократичного будівництва без статусу і влади символіки» і визнаний як «Архітектор демократії». У створені ним споруди він вкладає свободу у скляні форми сформували образ Німеччини в світі. До цього образу значно доклав здійснення проекту бюро Behnisch & Partner Олімпійського парку у Мюнхені для олімпійських ігор 1972 року, що тривало з 1967 по 1972 роки. Спільною роботою з іншим німецьким архітектором Фрай Отто над олімпійським стадіоном Гюнтер Беніш стає всесвітньо відомим[8]. Всесвітньо відома також інша робота його бюро — Пленарний зал Німецького бундестагу у Бонні.
- Залізний хрест 2-го класу (22 червня 1944)
- 1972 — Гран-прі з архітектури Союзу німецьких архітекторів
- 1982 — член Берлінської академії мистецтв
- 1984 — почесний доктор Штуттгартського університету
- 1993 — Лауреат премії Ганса Мольфентера міста Штуттгарта
- 1997 — Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», офіцерський хрест
- 2008 — Лауреат премії німецьких критиків (почесний лауреат).
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119384167 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б https://www.spiegel.de/international/0,1518,706359,00.html
- ↑ Jones P. B. Behnisch, Günter // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T007341
- ↑ а б в г д Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 26. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
- ↑ а б Artists + Artworks
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Architekt des gläsernen Deutschlands. Spiegel Online [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.](нім.)
- Народились 12 червня
- Народились 1922
- Уродженці Дрездена
- Померли 12 липня
- Померли 2010
- Померли в Штутгарті
- Викладачі Дармштадтського технічного університету
- Офіцери ордена «За заслуги перед ФРН»
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Оберлейтенанти-цур-зее крігсмаріне
- Німецькі підводники Другої світової війни
- Командири підводних човнів
- Німецькі архітектори
- Архітектори Мюнхена
- Архітектори Бонна