Гізер Морріс (письменниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гізер Морріс
Народилася1953[1]
Te Awamutud, Waipa Districtd, Ваїкато, Нова Зеландія[2]
Країна Австралія
 Нова Зеландія
Діяльністьписьменниця, соціальна працівниця, сценаристка
Галузькіносценаристикаd[3]
Alma materУніверситет Монаша і Університет Кентерберіd
Знання мованглійська[3]
Magnum opusТатуювальник Аушвіцу
IMDbID 14657297
Сайтheathermorrisauthor.com

Гізер Морріс (нар. 1953) — новозеландська письменниця, яка живе в Австралії. Її дебютним романом у 2018 році став «Татуювальник Аушвіцу».

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Народилася в 1953 році в Те Авамуту на Північному острові Нової Зеландії.[4] Пізніше переїхала з сім'єю до міста Піронгія та закінчила середню школу Те Авамуту. В інтерв'ю Гізер заявляла, що в дитинстві нічого не знала про Голокост.[5][6]

У 1971 році вона переїхала до Мельбурна; там познайомилася зі Стівом Моррісом, з яким одружилася у 1973 році. У 1975 році вона повернулася до Нової Зеландії з чоловіком і оселилася в Крайстчерчі.[5] Їхній перший син народився в 1976 році, другий — у 1980 році, а дочка — в 1985 році.[7]

Морріс почала навчання в Кентерберійському університеті в 1986 році, але повернулася до Мельбурна в 1987 році та закінчила Університет Монаш зі ступенем бакалавра політології та соціології в 1991 році[5]. У 1995 році вона почала працювати офіс-менеджеркою у відділі соціальної роботи в медичному центрі Монаша в Мельбурні, де залишалася до 2017 року.[8][9]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1996 році Морріс записався на курс професійного письма в Австралійському коледжі журналістики. Брала участь у сценарних лекціях, семінарах і творчих майстернях як в Австралії, так і в США. Її перший сценарій рецензувала оскароносна письменниця та сценаристка Памела Уоллес.[10]

У 2003 році познайомилася з Лалі Соколовим і подружилася з ним через два місяці після смерті його дружини Гіти. На той час йому було 87 років. Протягом наступних трьох років, аж до своєї смерті у 2006 році, Лалі розповідав їй подробиці про своє життя під час Голокосту та про свою роботу майстром татуювань у концентраційному таборі Аушвіц, яку йому доручили адміністратори СС.[11][12] На основі його розповідей Морріс пізніше написала сценарій «Татуювальник Аушвіцу». Попри те, що сценарій був обраний австралійською кінокомпанією, компанія не скористалася своїм правом, і опціон втратив чинність через шість років. Вона брала участь у міжнародних конкурсах, де отримала багато нагород, включаючи Міжнародну незалежну кінопремію у 2016 році.[13]

Зрештою невістка переконала Морріс переписати сценарій як роман, який вона назвала «Татуувальник Аушвіцу». Книга, що вийшла у 2018 році, стала бестселером. Вона була опублікована в більш ніж 50 країнах світу та розійшлася десятками мільйонів примірників.[14] У 2018 році роман був № 1 у списку бестселерів New York Times і № 1 у списку міжнародних бестселерів The New York Times.[15] У 2024 році книга була екранізована в мінісеріалі з Гарві Кейтелем у ролі Лалі Соколова та Мелані Лінскі в ролі Морріс.[16][8]

Її друга книга, продовження «Татуювальника Аушвіцу», «Подорож Цильки», вийшла у 2020 році та розповідає історію Цильки Ковачової, якій було 16 років, коли вона прибула до Освенцима і стала коханкою коменданта табору.[16] Після звільнення з табору її заарештували та відправили до ГУЛАГу в Росії, де вона зустріла свого чоловіка Івана та втекла до Канади. У рамках дослідницької роботи над книгою Морріс чотири рази відвідав Словаччину та дослідила життя Ковачової.[14][11] Вона також відвідала Яд Вашем, щоб продовжити дослідження Голокосту. Пасинок Ковачової, Джордж Ковач з Каліфорнії, подав до суду на Морріс після публікації книги, оскільки, за його словами, історія є «образливою» та розмиває межі між фактом і вигадкою.[17]

У 2021 році вийшла третя книга трилогії «Обіцянка сестер» про трьох сестер, які разом виживають в Аушвіці, прибувають до Словаччини та іммігрують до Ізраїлю.[16][18][9]

Її остання книга 2023 року «Сестри під вранішнім сонцем» розповідає про жінок у японських трудових таборах в Індонезії під час Другої світової війни.[16][19]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Трилогія «Татуювальник Аушвіцу».

[ред. | ред. код]

Інші романи

[ред. | ред. код]
  • 2020 — Stories of Hope
  • 2022 — Listening Well
  • 2023 — «Сестри під вранішнім сонцем»

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ About Heather — Heather Morris.
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Morris, Heather. How I told the story of the tattooist of Auschwitz. www.thejc.com (англ.). Процитовано 7 травня 2024.
  5. ↑ а б в Home2024. Heather Morris (амер.). Процитовано 7 травня 2024.
  6. ↑ Stuff. www.stuff.co.nz. Процитовано 7 травня 2024.
  7. ↑ About Heather. Heather Morris (амер.). Процитовано 16 травня 2024.
  8. ↑ а б The Tattooist Of Auschwitz author Heather Morris on why now is the perfect time for a TV adaptation. BreakingNews.ie (англ.). 30 квітня 2024. Процитовано 7 травня 2024.
  9. ↑ а б We All Bleed Red: A Conversation with Heather Morris. Los Angeles Review of Books. 30 січня 2022. Процитовано 7 травня 2024.
  10. ↑ A love story in Auschwitz. Bookbrunch (англ.). 8 січня 2018. Процитовано 7 травня 2024.
  11. ↑ а б Five minutes with Heather Morris, author of The Tattooist of Auschwitz. HerCanberra (амер.). 6 листопада 2019. Процитовано 7 травня 2024.
  12. ↑ The tattooist of Auschwitz - who fell in love as he inked a number on a prisoner's arm. The Independent (англ.). 10 січня 2018. Процитовано 7 травня 2024.
  13. ↑ An Interview with Heather Morris, author of THE TATTOOIST OF AUSCHWITZ (англ.), процитовано 18 травня 2020
  14. ↑ а б Heather says it's a novel. The Auschwitz Memorial says it's 'dangerous'. ABC News (en-AU) . 22 вересня 2019. Процитовано 7 травня 2024.
  15. ↑ Rowland, Michael (22 вересня 2019). Tattooist of Auschwitz author feuds with museum over accuracy on eve of sequel (en-AU) . ABC News (Australia). Процитовано 18 травня 2020.
  16. ↑ а б в г These Heather Morris Books Are Must-Reads After Binging The Tattooist of Auschwitz. NBC Insider Official Site (амер.). 1 травня 2024. Процитовано 7 травня 2024.
  17. ↑ Flood, Alison (3 жовтня 2019). Sequel to The Tattooist of Auschwitz branded 'lurid and titillating' by survivor's stepson. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 7 травня 2024.
  18. ↑ hradmin (30 вересня 2021). Three Sisters: How One Family Survived Auschwitz. The History Reader (амер.). Процитовано 7 травня 2024.
  19. ↑ Heather Morris on her new book of sisterhood and survival. RNZ (новозел. англ.). 26 вересня 2023. Процитовано 7 травня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гізер_Морріс_(письменниця)