Гіперган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіперган, якщо він утвориться, буде значно перевищувати показаний на фото ураган Катріна, не тільки за розмірами, але і за силою вітру.
Передбачувані розміри гіпергана на фоні США

Гіпергани — це гіпотетичний клас екстремально сильних тропічних циклонів, які могли б сформуватися, якщо температура океану досягне 50 °C, що на 15 °C вище, ніж коли-небудь зафіксована найвища температура сучасних океанів [1], що у свою чергу може бути викликане падінням великого астероїда або комети, потужним вулканічним виверженням або виверженням супервулкану, або дуже значним глобальним потеплінням[2]. Є припущення, що частина динозаврів вимерла в результаті серії гіперганів, що виникли в результаті падіння астероїда або комети на Землю[3]. Цей термін був запропонований вченим метеорологом Керрі Емануелем в 1994 році в MIT[4][5]. Гіперган може рости без обмежень.

Фізика процесу

[ред. | ред. код]

Гіпергани могли б мати швидкість вітру понад 800 км/год і центральний тиск в них був би близько 700 мілібар, даючи їм дуже високу тривалість життя[4]. Екстремальні умови, що можуть створити шторм такої сили, здатні породити систему розміром з Північну Америку, з штормовим припливом у 18 м і діаметром ока в 300 км. Вода може залишатися досить гарячою впродовж тижнів, дозволяючи сформуватися наступним гіперганам. Висота хмар гіпергана може досягати 30 км у стратосфері. Гіперган, можливо, приведе до руйнування озонового шару Землі[4]. Молекули води в стратосфері взаємодіятимуть з озоном, прискорюючи його розпад і зменшуючи поглинання ультрафіолету. Крім того, вода і пил, викинуті гіперганом у стратосферу, впливатимуть на процеси глобального потепління і похолодання, проте важко сказати, в який бік.

Інші учені припускають, що така система буде значно меншою, тільки близько 10 км в діаметрі. Вона буде влаштована за типом торнадо, максимальна ширина яких фіксувалася в 2,5 км[6].

У фантастиці

[ред. | ред. код]

Виникнення гіпергана є сюжетом роману Джона Барнса (John Barnes) «Мати бурь» («Mother of storms»).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Temperature of Ocean Water. Windows to the Universe. University Corporation for Atmospheric Research. 31 серпня 2001. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 24 липня 2008.
  2. ↑ Leahy, Stephen (16 вересня 2005). The Dawn of the Hypercane?. Inter Press Service. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 24 липня 2008.
  3. ↑ Hecht, Jeff (4 лютого 1995). Did storms land the dinosaurs in hot water?. New Scientist (1963): p. 16. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 24 липня 2008. {{cite journal}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  4. ↑ а б в Emanuel, Kerry (16 вересня 1996). Limits on Hurricane Intensity. Center for Meteorology and Physical Oceanography, MIT. Архів html оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 24 липня 2008.
  5. ↑ Emanuel, Kerry; Kevin Speer, Richard Rotunno, Ramesh Srivastava, Mario Molina (22 березня 1998). Hypercanes: A Possible Link to Global Extinction Scenarios. Journal of Geophysical Research. 100 (D7): pp. 13755-13765. Архів оригіналу за 2 жовтня 2012. Процитовано 24 липня 2008. {{cite journal}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  6. ↑ NOAA Storm Prediction Center (Apr 4, 2006). The Online Tornado FAQ. Архів оригіналу за 13 вересня 2008. Процитовано 11 вересня 2008.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гіперган