Гіпотеза божественного походження мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіпотеза божественного походження мови — вчення про походження мови, яке стверджує, що мова виникла за допомогою божественного або космічного втручання.

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Чимало видатних вчених різних часів зверталися до біблійного пояснення походження мови. Григорій Нісський писав: «Бог дав людині дар мови, але не відкрив їй назви предметів». До беззаперечного божественного втручання схилявся й Вільгельм Гумбольдт, який писав: «мова — не тільки зовнішній засіб спілкування людей у суспільстві, вона закладена в природі самих людей і необхідна для розвитку їх духовних сил та формування світогляду».

Окрім цього, гіпотезу про божественне походження мови підтверджує і пояснює теорія моногенезу мов, до якої останнім часом схиляється більшість сучасних мовознавців.

Критика

[ред. | ред. код]

Американський мовознавець Едвард Сепір вважав, що ця теорія не становить справжнього інтересу для лінгвістичної науки. А французький мовознавець Жозеф Вандрієс заявив, що «проблема походження мови (в тому числі й ця теорія) лежить поза компетенцією мовознавства»[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: підручник / Михайло Петрович Кочерган. — Київ: Академія, 2003. — С. 42.

Інтернет-джерела

[ред. | ред. код]