Гіпохромний ефект

Гiпохpомний ефект (англ. hypochromic effect) — вплив структурних змiн або розчинника на речовину, що поглинає світло, який проявляється у зменшенні молярного коефіцієнта поглинання. Протилежний до гіперхромного ефекту.

Гіперхромний та гіпохромний ефект ДНК: Поглинання одноланцюгової ДНК вище, ніж поглинання дволанцюгової ДНК, це відомо як гіперхромний ефект (означає: «більше кольору»). Водневі зв'язки між парними основами в подвійній спіралі обмежують резонансну поведінку ароматичного кільця основ, що призводить до зниження поглинання ультрафіолетового випромінювання ДНК (гіпохромний ефект), тоді як в ДНК основи перебувають у вільній формі й не діють, утворюють водневі зв'язки з комплементарними основами, що призводить до 40 % більшого поглинання ДНК (гіперхромної) при тій же концентрації.

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
• Hyperchromic and hypochromic effects. (a) Hyperchromism has been attributed to changes in DNA due to the intercalation of Morin–metal complexes