Гірничо-заводська справа (журнал)

Гірничо-заводська справа
Горнозаводское дѣло

Країна видання	Російська імперія
Місце публікації	Харків
Тематика	геологія, гірнича справа, економіка гірничої справи
Періодичність виходу	два рази на місяць
Мова	Російська дореформена орфографія
Адреса редакції	Харків
Головний редактор	Михайло Яшевський (1880—1887) Сергій Сучков (1887—1910) Микола фон-Дітмар (під ред., 1903—1918)
Видавець	Рада з'їздів гірничопромисловців півдня Росії
Засновник	Рада з'їздів гірничопромисловців півдня Росії
Засновано	1880
Дата закриття	1918
Наклад	1500 (станом на 1910 рік) примірників

Гірни́чо-заводська́ спра́ва (рос. дореф. Горнозаводское дѣло — 1910—1918 рр; рос. дореф. Горнозаводской листокъ — 1886—1903 рр; рос. дореф. Южно-Русский Горный Листокъ — 1880—1886) — галузевий науково-технічний журнал Російської імперії. Видавався в Харкові з 1880 по 1918 рік. Першим видавцем журналу був відомий інженер Михайло Яшевський, потім його очолив інженер Сергій Сучков. З кінця 1903 року журнал видавався під редакцією Миколи фон-Дітмара. До 1910 року тираж видання становив 1,5 тисячі примірників.^:93

Історія

Заснування

Перший номер журналу вийшов 1 (14) липня 1880 у Харкові. Видавцем журналу виступив інженер Михайло Яшевський. Ініціатива випуску цього журналу належала Раді з'їздів гірничопромисловців півдня Росії. Згідно з уявленнями, сформульованим творцями видання, метою журналу було «служити інтересам гірської промисловості всієї Росії, прагнути до всебічного вивчення гірничої й гірничозаводської промисловості та їх потреб, приділяючи велике місце питанням технічного характеру». Журнал позиціонував себе професійним галузевим виданням.

Журнал друкували у харківській друкарні С. К. Счастні.^:68 Видання виходило двічі на місяць (1-го та 15-го числа). Разом за рік виходило 24 номери внутрішнім об'ємом від 1 до 4 друкованих аркушів у форматі «1/4 аркуша». Всього за період з липня 1880 по січень 1887 року вийшло 156 номерів.

Піврічна добірка номерів складала один том. Всього за період видання журналу Яшевським було сформовано 13 томів. Нумерація сторінок в рамках томів була наскрізною. З 1 (13) січня 1886 на першій сторінці журналу видавці почали розміщувати зображення нагородної медалі Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії.

Передплата на журнал коштувала 6 рублів на рік, студенти-гірники отримували знижку. Видання цензурувавалось і виходило після підпису харківського поліцмейстера.^:74

Журнал складався з кількох відділів: урядового, технічного, економічного, місцевих новин. Матеріали видання розподілялися за шести основними тематичними розділами:^:74

• Наукові та технічні статті;
• Нотатки та повідомлення по різних галузях гірничої справи;
• Статистична та комерційна частина гірської промисловості;
• Бібліографія;
• Урядові розпорядження;
• Торговельні та промислові оголошення.

У журналі також публікувалися додатки, наприклад, стенографічні звіти про роботу з'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, карти, схеми, технічні креслення.^:74

У 1887 році журнал очолив інженер Сергій Сучков, який керував виданням до 1903 року.

Гірничо-заводський листок

У 1903 році «Південно-Російський гірничий листок» (рос. дореф. Южно-Русский Горный Листокъ) перейшов у відання промисловця Миколи фон-Дітмара, який прийняв на себе здійснення загальної редакції. Журнал був перейменований в «Гірничозаводський листок» (рос. дореф. Горнозаводской листокъ), а в 1910 році — змінив назву на «Гірничо-заводська справа» (рос. дореф. Горнозаводское дѣло).

Закриття

Журнал випускався до початку Громадянської війни у Росії (1918 рік), під час якої більшовики націоналізовували підприємства, що входили до складу Ради з'їздів гірничопромисловців півдня Росії.