Перейти до вмісту

Гірняк Йосип Йосипович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гірняк Йосип)
Гірняк Йосип Йосипович
Народився14 квітня 1895(1895-04-14)
м-ко Струсів, нині село, Теребовлянський район
Помер17 січня 1989(1989-01-17) (93 роки)
Нью-Йорк
ПохованняУкраїнський цвинтар святої Марії (Фокс Чейз) Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдраматург, актор, театральний режисер, режисер
ЗакладБерезіль[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльностіз 1915 Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зДобровольська Олімпія Остапівна Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиГірняк Володимир Йосипович Редагувати інформацію у Вікіданих

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Йо́сип Йо́сипович Гірня́к (14 квітня 1895, м-ко Струсів, нині село Тернопільської області — 17 січня 1989, Нью-Йорк, США) — український актор і режисер. Брат Никифора, Володимира і Юліана Гірняків. Член Української академії мистецтв і науки.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 квітня 1895 року в містечку Струсів (Теребовлянського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна).

Акторську біографію розпочав у 1914 р. в театрі товариства «Руська Бесіда», продовжив на професійній сцені 1915 р. в Театрі Українських січових стрільців, куди записався добровольцем.

У 1919 р. як актор співпрацював з «Молодим театром» у Києві.

Грав у театрі «Березіль» та в Київському театрі юного глядача, після 1941 року продовжував сценічну діяльність у Галичині. 19421944 рр. — в драматичній трупі Львівського оперного театру, де поставив спектаклі «Гамлет» Вільяма Шекспіра у перекладі М. Рудницького (вперше на українській сцені українською мовою)[2], «Мина Мазайло» Миколи Куліша, «Камінний господар» Лесі Українки, «Облога» Юрія Косача.

Навесні 1944 р. емігрував до Австрії, згодом — до Німеччини, працював в українському табірному театрі.

1946 р. з дружиною Олімпією Добровольською організував театр-студію, де поставив 15 вистав.

Займав відповідальні посади в Асоціації українських акторів Німеччини.

Від 1947 р. — в Нью-Йорку. Тут очолював Український театр в Америці, Театр слова (разом із дружиною).

Помер Гірняк 17 січня 1989 р. у Нью-Йорку. Поховано на українському католицькому цвинтарі Фокс Чейз у Філадельфії.

Театральні ролі

[ред. | ред. код]

Зіграв у театрі 171 роль:

Режисерські роботи

[ред. | ред. код]

Як режисер поставив 65 вистав:

  • «Облога» за Юрієм Косачем (1943 р.),
  • «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1945 р.),
  • «Мати і я» та «Зайві люди» за М. Хвильовим (1949 р.) та ін.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Знявся у фільмі «Вендетта» (1924 р., Одеса). Від 1956 р. — продюсер і диктор української студії радіо «Свобода».

Праці

[ред. | ред. код]
  • «Двадцятиріччя „Народного Малахія“» (1948 р.);
  • «Лебедина пісня Леся Курбаса» (1951р.);
  • «Спомини» (1982 р.);
  • Статті в періодиці.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CB%5CE%5CBerezil
  2. Мандзюк, Денис (26 вересня 2018). "По кілька разів приходили на наші вистави, хоч не розуміли ані слова". Gazeta.ua. Процитовано 29 грудня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

  • Гірняк Й. Спомини. — Нью-Йорк: Сучасність, 1982. — 473 с.
  • Гірняк Й. Вибрані листи // Світовид. — 1995. — № 4. — С. 50-73; іл. — Бібліогр.: С.: 69-73.
  • Гірняк Й. До сторіччя з дня народження Катерини Рубчакової // Сучасність. — 1983. — № 7-8. — С. 63-75.
  • Гірняк Й. З книги «Спомини» // Укр. театр. — 1990. — № 1. — С. 14-18; № 2. — С. 26-28.
  • Гірняк Й. Лебедина пісня Курбаса // Київ. — 1951. — № 4. — С. 169—172.
  • Гірняк Й. Людина, якій «везло» // Сучасність. — 1970. — № 9. — С. 48-52.
  • Гірняк Й. Моя біографія / Публ. Г. Дутчак // Кіно. Театр. — 1998. — № 3. — С. 34-36.
  • Городинський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині. — Львів: Каменяр, 1998. — стор. 219—221: Про Й. Гірняка.
  • З хроніки культурного життя на західноукраїнських землях 1942 р. // Культурне життя в Україні. Західні землі: Документи і матеріали 1939—1953. — К., 1995. — Т. 1. — стор. 156—157.
  • Ревуцький В. В орбіті світового театру. — К.; Харків; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1995. — 243с ., іл.
  • Ревуцький В. Нескорені Березільці: Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська. — Нью-Йорк: Слово, 1985. — 200 с.
  • Рубльов О. С., Чернеченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції у 20-50-ті роки ХХ ст. — К.: Наук. думка, 1994. — стор. 32, 114, 132.
  • Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — М.: Искусство, 1974. — стор. 60, 70, 76, 96, 99, 100.
  • Хмурий В., Дивнич Ю., Блакитний Є. В масках епохи: Йосип Гірняк. — Б. М.: Вид-во «Україна», 1948. — 107 с.
  • Андрущук Т. Шлях театру до незалежності: [Й. Гірняк і театр «Березіль»] // Сучасність. — 1997. — № 12. — С. 151.
  • Антонюк Н. Знаний і незнаний Іларіон Чолган: [Й. Гірняк — керівник театру-студії] // Дзвін. — 1997. — № 5-6. — С. 144—145.
  • Антонюк Н. На шляхах творчих пошуків: До сценічної співпраці Йосипа Гірняка та Іларіона Чолгана // Сучасність. — 1998. — № 5. — С. 122—127.
  • Бойчук Б. Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська // Сучасність. — 1975. — № 4. — С. 16-30.
  • Бубній П. Йосип Гірняк, побратим Остапа Вишні // Тернопіль. — 1991. — № 1. — С. 43-44.
  • Бубній П. На вівтарі краси: Минуло 100 років від дня народження актора, режисера Й. Гірняка // Свобода. — 1995. — 18 квіт.
  • «Від шекспірівського реалізму — до реалізму доби. На тій дорозі був наш театр на чолі з Курбасом»: З листів Йосипа Гірняка до Ірини Стешенко // Культура і життя. — 1995. — 12 квіт.
  • Гайдукевич Я. Родина Гірняків // Свобода. — 1995. — 11 лип. — (Славетні імена).
  • Дуда І. Гірняк Йосип // Свобода. — 1992. — 10 груд.
  • Грицеволя П. Актор головної ролі: Олександр Довженко називав його гру геніальною // Тиждень. — 1997. — 18-24 квіт. — (Вибрані часом).
  • Губ'як В. Славетні імена Теребовлянщини // Дивослово. — 1996. — № 9. — С. 23.
  • Доценко Р. Йосип Гірняк у Львові // Березіль. — 1999. — № 7-8. — С. 181.
  • Дутчак Т. З когорти непокірних // Кіно. Театр. — 1998. — № 3. — С. 34.
  • Дутчак Т. Між Харковом і Нью-Йорком: [Спогади] // Культура і життя. — 1991. — 15 серп.
  • Канарська Г. Йосип Гірняк, якого ми не знаємо // Укр. театр. — 1995. — № 4. — С. 23.
  • Корнієнко Н. …А далі — Пантеон: До 100-річчя з дня народження Йосипа Гірняка // Культура і життя. — 1995. — 12 квіт.
  • Корнієнко Н. Актор з великої літери // Урядовий кур'єр. — 1995. — 15 квіт.
  • Корнієнко Н. Актор як метафізична проблема: Лесь Курбас та Йосип Гірняк // Укр. театр. — 1997. — № 1. — С. 30-31.
  • Корнієнко Н. Чарлі Чаплін українського театру // Укр. культура. — 1995. — № 7-8. — С. 12-16.
  • Кошелівець І. Український Мюнхен // Всесвіт. — 1996. — № 12. — С. 212—214.
  • Кушнерик Г. Під покровом Мельпомени // Воля. — 1995. — 1 верес.
  • Муяссарова Н. Видатний майстер трагігротеску // Народне слово. — 1995. — 21 квіт.
  • Нескорені березільці [Й. Гірняк і О. Добровольська] // Сучасність. — 1986. — № 3. — С. 120—123.
  • «Олтар скорботи». Театральні діячі України — жертви сталінського терору: (Й. Гірняк) // Вітчизна. — 1996. — № 5-6. — С. 72-73.
  • Ревуцький В. До 50-ліття театру — студії Гірняка, Добровольської // Сучасність. — 1997. — № 10. — С. 151—153.
  • Ревуцький В. Нескорені березільці // Сучасність. — 1985. — №. 7-8. — С. 91-103.
  • Тарнавський О. Йосип Гірняк у Львові / Публ. Р. Доценка // Березіль. — 1999. — № 7-8. — С. 181—188.
  • Ткач В. Вікно: Мрії та історії [Спогади емігрантки з США] // Культура і життя. — 1995. — 17 трав.
  • Федорук О. Ми одного роду…: Розп. про актора Курбасового театру Й. Гірняка // Вільне життя. — 1990. — 22 серп.
  • Черкашин Р. Майстер трагігротеску // Укр. театр. — 1990. — № 1. — С. 14-17.
  • Доманська Г. Ювілей заньківчан: [Українською діаспорою Канади засновано премію ім. Й. Гірняка] // Кіно. Театр. — 1998. — № 2. — С. 23.
  • Сергій Романов. Юрій Косач [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Хмурий В. Йосип Гірняк: етюд / В. Хмурий. — Харків: Рух, 1931. — 42 с. [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]