Гієрон I
| Гієрон I | |
|---|---|
 | |
| Народився | 6 століття до н. е. |
| Помер | 466 до н. е. Катанія, Сицилія, Королівство Італія |
| Діяльність | політик |
| Посада | tyrant of Syracused |
| Батько | Deinomenesd |
| Брати, сестри | Гелон, Polyzelusd і Фрасибул |
| Діти | Deinomenes the Youngerd |
| Нагороди | |
Гієрон I (дав.-гр. Ἱέρων Α΄) — тиран Сиракуз з 477 до 466 року до н. е. Володарював після смерті свого брата тирана Гелона.
До смерті Гелона Гієрон з 485 року до н. е. був тираном Гели (куди його встановив Гелон). Згідно із заповітом Гелона, Гієрон став тираном Сиракуз, а його брат Полізал — тираном Гели. Полізал одружився зі вдовою Гелона, взяв під опіку пасинка. Згідно з волею Гелона, на випадок смерті Полізала, його місто повинні були зайняти Хромій та Аристон, які були одружені з сестрами Гелона.
Тиранія Гієрона у Сирказах була жорстокішою, ніж Гелона. До того ж Гієрон ліквідував міста Наксос й Катану, пересиливши їх мешканців до Леонтін. На місці Катани було засновано нове місто Етна, куди переселено 10 тисяч людей. Тираном нового міста став син Гієрона Діномен.
Гієрон почав активно втручатися у справи на італійському узбережжі. Він встановив контроль над містами Гіппоніон та Посидонією (474 рік до н. е.). Інша грецька колонія в Італію запросила Гієрона на допомогу проти етрусків. Над ними в цьому ж році Гієрон одержав повну перемогу на морі. Куми уклали союзницький договір із Гієроном. В цей же час Гієрон зайняв острів Піфекуссай (Іппія), де розташував свій гарнізон.
В цей час змінилася ситуація на Сицилії. У 472 році до н. е. помер володар Акраганта, на племінниці якого Гієрон був одружений у третьому шлюбі. Новий правитель Акраганта Фрасідей напав на Гієрона. Той розбив супротивника, передав владу над містом демосу, з яким встановив добросусідські стосунки.
Джерела характеризують Гієрона як людину жадібну, що дбала насамперед про власні статки. Але це не викликало великого обурення в олігархії, з якою володаря пов'язували родинні зв'язки (перша дружина тирана, мати його старшого сина, походила з однієї з найбагатших сиракузьких сімей).
Серед засобів зміцнення особистої влади володаря було створення своєрідної спецслужби — так званих «підслуховувачів» (ποταγωγίδες), які долучалися до розмов між громадянами, виявляли невдоволених владою і водночас поширювали вигідні тирану чутки.
Не менше уваги Гієрон приділяв «гуманітарній політиці» — саме за його правління в Сиракузах був збудований славетний театр.
Тиран підтримував найвизначніших митців свого часу — Есхіла, Епіхарма, Піндара, Вакхіліда, які не втомлювалися оспівувати діяння свого благодійника. Водночас піфагорійців — як ідейних супротивників тиранії — Гієрон переслідував.
Зрештою володар навіть заборонив публічні виступи — єдиний на той час спосіб політичної агітації. Попри це саме за Гієрона в Сиракузах з'явилася опозиція, що мала популярність серед громадян. Щоб протистояти їй тиран використовував місфофорів — колишніх найманців Гелона, яким той надав громадянство. Гієрон вербував і пересічних мешканців інших грецьких областей, за власний кошт переселяв їх до Сицилії і надавав їм права громадян Сиракуз. Переселенці мало що тямили у місцевій політиці, проте були віддані своєму благодійнику і забезпечували йому чисельну перевагу під час голосувань у народних зборах та й просто на міських вулицях.
Помер Гієрон в Етні в 466 році до н. е.
Гієрон не лише підтримував відомих поетів. Його скаковий кінь Деренік брав участь в численних іграх, де двічі переміг у Дельфах (478 та 474 роках до н. е.), в Алфеї (476 і 472 роках до н. е.). На квадризі він отримав приз на Піфейських іграх у 470 році до н. е., а також на Олімпійських іграх у 468 році до н. е.
Інші представники династії Діноменідів також брали участь у змаганнях. Зокрема, брат Гієрона Полізал здобув перемогу на Піфійських іграх, що залишилася у пам'яті у вигляді бронзової статуї «Дельфійський візничий».
- Діодор Сицилійський. xi. 38-67;
- Ксенофонт, Гієрон, 6. 2;
- Олексій Мустафін. Прощання з тиранією. Як це відбувалося 2500 років тому. Історична правда. 2014-01-23. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 2 листопада 2016.
- E. Lübbert, Syrakus zur Zeit des Gelon und Hieron (1875)
- N. Luraghi, Tirannidi archaiche in Sicilia e Magna Grecia (Florence, 1994)
- Гірон I // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.