Давидова Галина Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давидова Галина Миколаївна
Народилася20 січня 1955(1955-01-20) (69 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Діяльністьакторка
ДітиЯковенко Віра Вадимівна
Нагороди та премії
Заслужений артист України

Гали́на Микола́ївна Дави́дова (* 20 січня 1955, Львів, Українська РСР) — українська театральна і кіноакторка, артистка Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Заслужений артист України (2009)[1].

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї переселенців з Росії: мама приїхала з-під Ленінграда, тато — із Куйбишева. Батьки разом працювали на львівському автобусному заводі.

Кілька разів пробувала вступати у театральні інститути у Москві і Ленінграді, але врешті-решт вступила до Львівської театральної студії при театрі імені Марії Заньковецької. Після закінчення (у 1976) стала акторкою цього театру.

У 1986 році закінчила театрознавчий факультет Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого.

У творчому доробку акторки — близько 90 ролей у кіно і в театрі.

Родина

[ред. | ред. код]

У театрі

[ред. | ред. код]

Творчий шлях у театрі починала як лірико-драматична акторка, але згодом з'явилися і характерні ролі, і комедійні, і трагічні.

Мій дебют у театрі починався саме з Шекспіра. Ще студенткою театральної студії мене ввели на роль принца Уельського у виставі «Річард ІІІ», на місце актриси, яка пішла у декретну відпустку. Потім була вистава «Отелло». Цікаво, що на роль Дездемони було багато претенденток. … Алла Бабенко зробила ставку на молодих актрис і призначила на цю роль мене і Таню Каспрук. Ми їздили з цією виставою у Білорусь, Польщу, і там були дуже схвальні відгуки.

Перед цим були цікаві роботи у виставах «Розорене гніздо» і «Лісова пісня», де я теж грала головні ролі. Для молодої актриси це був шалений успіх. … Значно пізніше були цікаві ролі Павлинки у «Хазяїні», Софії у «Безталанній»[2].

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Про нагородження звання заслуженого артиста:

Це була приємна несподіванка. Думала, що зі зміною президента я цього звання вже не отримаю. Навіть не вірила, коли у театрі мене вітали колеги і дирекція. Тепер у нашій сім'ї — двоє заслужених артистів України Вадим Яковенко. Часто актори кажуть, що не надають значення званням, але у театрі звання мають вагу. Коли на одну роль призначено двох акторів — один, скажімо, заслужений, а інший без звання, — прем'єру, звичайно, гратиме заслужений. Серед «заньківчан» з мого покоління я одна досі була без звання. Дехто з моїх ровесників — Степан Глова, Дарія Залізна, Ярослав Мука — уже встигли стати народними артистами. Так що, можна сказати, нагорода довго шукала героя (тобто героїню), але нарешті знайшла[2].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

В Олега Бійми знімалася в багатьох епізодах: «Крадіжка», «Злочин з багатьма невідомими». Ярослав Лупій зняв фільм «Партитура на могильному камені», де Давидова — у ролі старшої медсестри у психлікарні. Знялася в епізодах білоруського фільму «Червона лінія». У Тараса Жирка знялася у головній ролі у фільмі «Гітарист»[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України № 128/2010. Архів оригіналу за 25 жовтня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
  2. а б в Галина Давидова: «Зі мною завжди віра, надія і любов»//Пуляєва Людмила, «Високий Замок», 04.03.2010[недоступне посилання]

Посилання

[ред. | ред. код]