Давіде Фонтолан

	Давіде Фонтолан
	Давіде Фонтолан
Особисті дані
Повне ім'я	Давіде Фонтолан
Народження	24 лютого 1966 (58 років)
	Гарбаньяте-Міланезе, Італія
Зріст	182 см
Вага	76 кг
Громадянство	Італія
Позиція	вінгер
Юнацькі клуби
19??—1982	«Леньяно»
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

Давіде Фонтолан (італ. Davide Fontolan; нар. 24 лютого 1962, Гарбаньяте-Міланезе, Італія) — італійський футболіст, вінгер.

Клубна кар'єра

Вихованець клубу «Леньяно», у футболці якого 1983 року розпочав дорослу футбольну кар'єру. На той час команда виступала в Серії D. Того ж року допоміг команді вийти до Серії C1, у цьому турнірі разом з «Леньяно» виступав до 1986 року, після чого Давіде перейшов до «Парми». У 1987 році перейшов до клубу Серії B «Удінезе», а через рік перейшов до іншого друголігового клубу — «Дженоа». Разом з «Дженоа» виборов путівку до Серії A в 1989 році. Завдяки вдалій грі у «Дженоа» отримав пропозицію до провідної команди Італії того часу — «Інтеру» (Мілан). У 1990 році приєднався до команди, сума відступних склала 10,5 мільярдів лір^[1]

У футболці «Інтера» Давіде дебютував лише через рік після свого переходу, 27 серпня 1991 року в переможному (1:0) поєдинку кубку Італії проти «Касетрани». Протягом свого перебування в «Інтері» Давіде займав місце в складі команди. Востаннє в футболці міланського клубу виходив на поле 24 травня 1996 року в поєдинку чемпіонату проти «Роми». Разом з «Інтером» виграв Кубок УЄФА 1993/94 та віце-чемпіонство Італії 1993. Востаннє в складі «Інтера» зіграв 23 травня 2000 року в матчі плей-оф за право виходу до Ліги чемпіонів проти «Парми». Загалом же у футболці «Інтера» зіграв 160 матчів (127 — у чемпіонаті, 13 — в єврокубках та 20 — у кубку Італії) та відзначився 16-а голами (11 — у чемпіонаті, 3 — у кубку УЄФА та 2 — у кубку Італії).

У 1996 році приєднався до складу тодішнього представника Серії A — «Болоньї». У команді виступав чотири роки, до 2000 року. У 1998 році разом з «Болонью» виграв Кубок Інтертото, здолавши хожувський «Рух». У 2000 році перейшов до складу друголігового «Кальярі», у футболці якого 2001 року завершив футбольну кар'єру.

Кар'єра в збірній

Викликався головним тренером національної збірної Італії Арріго Саккі для підготовки до чемпіонату світу 1994 року, але на фінальну частину турніру не поїхав.

Кар'єра тренера

Наприкінці своєї кар’єри в одному з інтерв'ю назвав свій відхід зі світу професіонального футболу «помилковим та лицемірним».

У 2015 році, через 14 років після завершення кар'єри гравця, повернувся у футбол, очоливши «Лайнатезе».

Особисте життя

Старший брат Давіде, Сільвано, також був футболістом. Виступав за клуби: «Комо», «Інтер» (1978—1979), «Верона» та «Асколі». 29 квітня 2018 року привів команду до перемоги в регіональному чемпіонаті в категорії Джованіссімі-2018.

Стиль гри

Розпочав кар'єру на позиції нападника, згодом був переведений у півзахист, переважно на лівий фланг. В «Інтері» інколи міг закрити увесь фланг, зокрема у фіналі кубку УЄФА проти «Зальцбурга».

Досягнення

Як гравця

Національні

«Леньяно»

Серія C2
- Чемпіон (1): 1982/83 (група «Б»)

«Дженоа»

Серія B
- Чемпіон (1): 1988/89

Міжнародні

«Інтер»

Кубок УЄФА
- Володар (2): 1990/91, 1993/94

«Болонья»

Кубок Інтертото
- Володар (1): 1998

Примітки

↑ Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012, Vol. 7 (1990-1991), Panini, 18 giugno 2012, p. 10.

Посилання

Давіде Фонтолан на сайті transfermarkt.com (англ.)
Давіде Фонтолан на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
Профіль гравця [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu
Профіль гравця [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
Профіль гравця [Архівовано 21 липня 2019 у Wayback Machine.] на сайті tuttocalciatori.net
Профіль гравця [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.] на сайті inter.it

[1] Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012, Vol. 7 (1990-1991), Panini, 18 giugno 2012, p. 10.

[1]