Перейти до вмісту

Дадааб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дадааб
Dhadhaab
Вид Dadaab
Вид Dadaab
Країна Кенія
Населення (2024)
 - Усього 302,805
Dadaab. Карта розташування: Кенія
Dadaab
Dadaab
Мапа

Дадааб (сом. Dhadhaab) — місто в окрузі Гарісса, Кенія. У ньому знаходиться база УВКБ ООН, яка станом на 2024 рік, приймала 302 805 зареєстрованих біженців і шукачів притулку у чотирьох таборах (Дагахалей, Хагадера, Іфо та Іфо 2),[1] що робить його другим найбільшим у світі табором після табору біженців Кутупалонг.[2][3][4][5] Центром керує Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, а його діяльність фінансується іноземними донорами.[6] У 2013 році УВКБ ООН, уряди Кенії та Сомалі підписали тристоронню угоду про полегшення репатріації сомалійських біженців з комплексу Дадааб.[7]

Заснування

[ред. | ред. код]

Будівництво

[ред. | ред. код]
Молодіжний центр CARE в Дадаабі.

Табори Дагахалей, Хагадера та Іфо були збудовані в 1992 році. У 2011 і 2013 роках через сильну посуху було відкрито два нових табори для біженців, коли прибуло 164 000 нових біженців із Сомалі.[2][8] Хагадера є найбільшим з таборів, у якому перебуває трохи більше 74 744 осіб і 17 490 домогосподарств.[2] Ifo[що?] є найменшим табором із 65 974 біженцями.[2]

Зростання та зменшення чисельності населення

[ред. | ред. код]
Щойно викопані могили для дітей-жертв посухи в Східній Африці 2011 року, Дадааб

Люди вперше почали прибувати до комплексу Дадааб незабаром після його будівництва в 1992 році, під час громадянської війни в Сомалі.[9] Коли біженці прибувають до табору, уряд Кенії їх реєструє та знімає відбитки пальців.[10] Однак самими таборами керує УВКБ ООН, а інші організації безпосередньо відповідають за конкретні аспекти життя мешканців. CARE контролює гігієну, водопостачання та санітарію, а також управління складами, а Всесвітня продовольча програма (WFP) розподіляє харчові пайки. До 2003 року лише Лікарі без кордонів (MSF) надавали біженцям доступ до медичної допомоги. Зараз охорона здоров'я децентралізована. Кенійське Товариство Червоного Хреста (KRCS) надає медичні послуги в таборі біженців Іфо. Хоча біженці, які прибувають у Дадааб, отримують допомогу від кожної з цих організацій, допомога часто не надається негайно через перенаселеність.[11] Інші організації з надання допомоги включають Датське агентство у справах біженців (DRC), Норвезьке агентство у справах біженців (NRC), Windle International, Лютеранська всесвітня федерація, Центр для жертв тортур. У липні 2011 року через посуху в Східній Африці, у Дадааб прибували понад 1000 людей кожного дня.[12] Наплив біженців створив велике навантаження на ресурси, оскільки місткість таборів становила близько 90 000 біженців, тоді як у липні 2011 року табори приймали 439 000 біженців, згідно з даними УВКБ ООН.[13] Згідно з підрахунками організації «Лікарі без кордонів», до кінця 2011 року ця кількість збільшилася до 500 000. Це зробило Дадааб найбільшим табором для біженців у світі.[14] За даними Всесвітньої лютеранської федерації, військові дії в зонах конфлікту на півдні Сомалі та розширення операцій з надання допомоги до початку грудня 2011 року значно скоротили рух мігрантів у Дадааб.[15] До 2024 року в Дадаабі проживало понад 380 000 людей.[1]

Населення місць перебування біженців УВКБ ООН (2006—2014 рр.)
Розташування 2014[16] 2013[17] 2012[18] 2011[19] 2010[20] 2009[21] 2008[22] 2007[23] 2006[24]
Дагахалей 88,486 104,565 121,127 122,214 93 470 93,179 65,581 39,626 39,526
Хагадера 106,968 114,729 139,483 137,528 101,506 83,518 90,403 70,412 59,185
Ifo 83 750 99,761 98,294 118,972 97,610 79,424 79,469 61,832 54,157

Демографія

[ред. | ред. код]
Жінки роздають воду біля джерела.

До відкриття бази УВКБ ООН місцеве населення міста традиційно складалося з кочових етнічних сомалійських скотарів, які в основному пасли верблюдів і кіз.[25] Проте з 1990-х років наплив біженців різко змінив демографічну картину регіону. Більшість людей, які живуть у Дадаабі, втекли від громадянської війни на півдні Сомалі, а також через посухи.[26] За даними Human Rights Watch, більшість із цих переміщених осіб належать до етнічної меншини банту, а також до клану Раханвейн. Більшість останніх мігрували з південної долини Джубба та регіону Гедо, решта прибула з Кісмайо, Могадішо та Бардери.[27]

У 2005 році близько 97 % зареєстрованих біженців у Дадаабі були мусульманами з Сомалі. Решта в основному складалася з мусульман із регіону Сомалі (Огаден) в Ефіопії, ефіопських християн і суданських християн, загалом 4000 осіб. Хоча мусульманські меншини не зазнавали жодних переслідувань, за повідомленнями, напруга у відносинах з християнськими меншинами була високою.[28]

За даними УВКБ ООН, станом на середину 2015 року 80 % жителів були жінками та дітьми, 95 % з них були громадянами Сомалі.[3][29] Щороку в таборах Дадааб народжуються тисячі дітей. Деякі дорослі провели все своє життя як біженці в комплексі.[2][25]

У 2024 році в таборі все ще було понад 97 відсотків сомалійців, але тут також проживали люди з Демократичної Республіки Конго, Судану, Південного Судану, Бурунді, Еритреї та Ефіопії.[1]

Інфраструктура

[ред. | ред. код]
Укриття на території комплексу.

Комплекс таборів для біженців у Дадаабі настільки великий, що його часто порівнюють із містом.[30] Подібно до типового міського району, Дадааб містить громадські будівлі, такі як школи та лікарні.[25] Табір Ifo II, наприклад, включає релігійні приміщення, центр для інвалідів, поліцейські дільниці, кладовища, автобусну станцію тощо. Крім того, він розроблений у вигляді сітки, з ринком з одного боку та зеленим поясом у центрі багатьох ліній наметів.[31]

Біженці в Дадаабі зазвичай живуть у наметах, виготовлених із целафану та розподілених УВКБ ООН.[32] Хоча багато мешканців добровільно репатріювалися, табори все ще переповнені та перевищують заплановану місткість. До 2024 року багато жителів побудували будинки, щоб захиститися від спеки, використовуючи глину, металеві листи та гілки дерев.[11][1] У середньому в кожній родині проживає чотири особи.[2]

Освіта

[ред. | ред. код]
Школа під відкритим небом у Дадаабі

За словами комісара у справах біженців Кенії, коли мігранти вперше почали прибувати до міста Дадааб із Сомалі, усі вони були освіченими.[9] Огляд, проведений у 2011 році, виявив, що доступ до освіти в Дадаабі був значно обмежений, що обмежувало можливості біженців у центрі знайти роботу та стати менш залежними від гумонітарної допомоги. У 2011 році в Дадаабі була лише одна середня школа. Ті, хто зміг здобути там освіту, можуть отримати роботу в агенціях допомоги, таких як CARE, WFP або GTZ, які розподіляють ресурси для біженців. Ті, хто не мав освіти, можуть працювати в ресторанах або допомагати вантажити й розвантажувати вантажівки.

Міністерство освіти Сомалі оголосило, що всі учні середньої школи центру, які є громадянами Сомалі, матимуть право на стипендію для здобуття вищої освіти.[33] Для подальшого вдосконалення освітніх стандартів у 2013 році було розпочато новий проект, який фінансується Європейським Союзом. Ініціатива була розрахована на три роки, на її навчальну програму було виділено 4,6 мільйона доларів.[34]

У школах таборів у 2024 році навчалося понад 70 тисяч учнів. Школи побудовані з каменю, а для додаткового простору використовуються довгі білі намети.[1]

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]
Пакунки УВКБ ООН на випадок повені.

Німецьке товариство технічного співробітництва (GTZ) надає базову медичну допомогу.[8] Кожного дня близько 1800 біженців отримують амбулаторне лікування в лікарнях у таборах.[35] З 2015 року в Дадаабі працює найбільша в Африці свердловина на сонячних батареях, яка оснащена 278 сонячними батареями та забезпечує 16 000 мешканців комплексу в середньому щодня близько 280 000 літрами води.[36]

Місцеві ризики для здоров'я ускладнюються перенаселеністю. Вони включають діарею, респіраторні захворювання, лихоманку, кір, холеру.[37][38] Потенційною проблемою також є гепатит Е, оскільки в приміщеннях часто неякісна санітарія та нечиста вода.[37]


До кінця 2011 року більше 25 % мешканців комплексу перебували в ньому через посухи у Східній Африці.[37]Біженці отримують продовольчі пайки, що містять зернові, бобові, олію та цукор, від Всесвітньої продовольчої програми (ВПП).[39] Їжу зазвичай спочатку роздають дітям віком до п'яти років, оскільки вони піддаються найбільшому ризику для здоров'я.[10] На ринках кожного з таборів продаються свіжі продукти. Однак через обмежені можливості доходу більшість жителів не можуть собі їх дозволити.[39] Деякі використовували такі інновації, як багатоповерхові сади, щоб доповнити раціон. Для їх спорудження потрібні лише базові матеріали. Також вони потребують менше води.[40]

Навколишнє середовище

[ред. | ред. код]
Автомобіль ООН подорожує посушливим районом Дадааб.

Вирубка лісів сильно впливає на життя жителів Дадааба.[41] Хоча вони зазвичай змушені залишатися в таборі, мешканцям часто доводиться покидати його через пошуки дров і води. Тому вони змушені подорожувати усе далі через знищені ліси у прилеглих районах.[41] Це робить жінок і дівчат вразливими до насильства, коли вони йдуть до лісу чи повертаються до табору.[41]

У 2006 році регіон сильно постраждав від повені. Понад 2000 будинків у таборі Ifo були зруйновані, через що понад 10 000 біженців були переселені. Єдина під'їзна дорога до табору та до міста також була відрізана повінню, що перешкоджало постачанню необхідних припасів.[42][43]

У 2011 році посуха у Східній Африці спричинила різке зростання населення таборів, посиливши навантаження на ресурси.[44] До лютого 2012 року агенції з надання допомоги перемістили акцент на зусилля з відновлення табору, включаючи створення зрошувальних каналів і розповсюдження насіння рослин.[45] Вважається, що довгострокові стратегії національних урядів у поєднанні з агентствами розвитку пропонують найбільш стійкі результати.[46] Кількість опадів також перевищила очікування, і річки знову розлилися, покращуючи перспективи гарного врожаю на початку 2012 року.[47]

Безпека

[ред. | ред. код]
Новоприбулі сомалійські біженці біля табору

Уряд Кенії (GOK) не захищає біженців у центрі УВКБ ООН. Це призвело до небезпечних умов життя та спалахів насильства.[48] Оскільки вони не захищені законом і не можуть мати національне посвідчення особи Кенії, біженці постійно знаходяться під загрозою арешту.[25][48] Крім того, уряд Кенії перевіряє етнічних сомалійців і ефіопів частіше за інших жителів.[49]

Хоча всі біженці в таборі знаходяться під загрозою насильства, УВКБ ООН і CARE визнали жінок і дітей особливо вразливими.[50] Вони створили відділ під назвою «Вразливі жінки та діти» (VWC) для вирішення проблем насильства.[50] Станом на серпень 2015 року 60 % загального населення Дадаабу було молодше 18 років. Відділ VWC визначив сиріт, вдів, розлучених, жертв зґвалтувань та інвалідів, як найбільш вразливих.[50] Вони пропонують консультації, додаткові харчові пайки та запаси, а також поради щодо того, як заробляти та бути фінансово самостійним.[50] Однак ефективність цих зусиль сумнівна.[51]

Господарсько-правовий статус

[ред. | ред. код]
Центр міста Дадааб

Роботи комплексу фінансуються іноземними донорами.[6] Незважаючи на це, громадськість в Кенії вважає, що біженці загалом спричиняють навантаження на економіку. Проте дослідження показали, що багато біженців здебільшого є економічно самодостатніми.[30][48]

Щоб спробувати ще більше підвищити економічну незалежність біженців, які проживають у Дадаабі, CARE ініціювала програми мікрофінансування, які є особливо важливими для заохочення жінок до відкриття власного бізнесу.[52] Однак останні наукові дослідження виявили деякі недоліки мікрофінансування, стверджуючи, що воно має непередбачені негативні наслідки.[53] Мікрофінансування зазвичай вимагає від позичальників сплачувати дуже високі процентні ставки.[53]

Репатріація та розселення

[ред. | ред. код]
Спеціаліст УВКБ ООН у Сомалі з репатріації.

У листопаді 2013 року міністерства закордонних справ Сомалі та Кенії та УВКБ ООН підписали тристоронню угоду в Могадішо, що відкриває шлях для добровільної репатріації громадян Сомалі, які проживають у Дадаабі.[7][54][55] Обидва уряди також погодилися сформувати комісію з репатріації для координації повернення біженців.[54] Ця спроба репатріації була відповіддю на атаку на торговий центр Westgate у Найробі та переконання, що бойове угруповання Аль-Шабаб, відповідальне за атаку, використовувало Дадааб для вербування нових членів.[56][57]

У 2014 році УВКБ ООН допомогло переселитися з Кенії 3562 біженцям із Сомалі.[58] Трохи більше 2000 осіб повернулися до районів Луук, Байдоа та Кісмайо на півдні Сомалі в рамках проекту репатріації.[3] Незважаючи на ці схвалені урядом схеми репатріації, більшість тих, хто повернувся, натомість репатріювалися самостійно.[55] До лютого 2014 року приблизно від 80 000 до 100 000 жителів добровільно репатріювалися до Сомалі, що значно зменшило населення таборів.[7]

Після нападу на університетський коледж Гарісси в квітні 2015 року, в результаті якого загинуло 148 осіб, уряд Кенії звернувся до УВКБ ООН з проханням репатріювати решту біженців у визначену територію в Сомалі протягом трьох місяців.[59] Повідомляється, що пропоноване закриття табору було викликане побоюванням, що Аль-Шабаб все ще набирає членів з Дадааб.[57] Деякі біженці визнавали, що занепокоєння, спричинене тим, що кенійський уряд неодноразово погрожував закрити табори, було достатнім мотивом, щоб переконати їх залишити Дадааб, де вони живуть без роботи чи надійного доступу до ресурсів. Тому вони бачили більші можливості для себе на батьківщині.[32] Інші поставили під сумнів обґрунтування уряду для закриття таборів, відкинувши заяви про терористичні елементи, як безпідставні та відмовившись виїхати.[56]

Федеральний уряд Сомалі та УВКБ ООН підтвердили, що репатріація й надалі буде добровільною відповідно до тристоронньої угоди, і що вісім районів Сомалі, звідки прибула більшість осіб, офіційно визнані безпечними для репатріації.[29][60] Уряд Кенії періодично погрожує закрити табори для біженців Дадааб і Какума. У травні 2016 року він оголосив, що вже розформував місцевий Департамент у справах біженців у рамках цього кроку, посилаючись на інтереси національної безпеки як головну причину примусової репатріації.[61] УВКБ ООН вважає односторонню заяву влади Кенії безвідповідальною та намагається укласти угоду, щоб продовжити існування таборів.[62]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Fezehai, Malin; Ombuor, Rael (19 червня 2024). Futures on hold, dreams of escape : coming of age in Dadaab. Washington Post (англ.). Процитовано 19 червня 2024.
  2. ↑ а б в г д е UNHCR Refugees in the Horn of Africa: Somali Displacement Crisis. UNHCR Refugees in the Horn of Africa: Somali Displacement Crisis. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
  3. ↑ а б в UNHCR chief visits Somali port of Kismayo, meets refugee returnees. UNHCR. Процитовано 12 травня 2015.
  4. ↑ Hattem, Julian (24 січня 2017). Uganda's sprawling haven for 270,000 of South Sudan's refugees. The Guardian. Процитовано 5 квітня 2017.
  5. ↑ World's Largest Refugee Camps in 2018 | raptim. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
  6. ↑ а б Baobab - Africa. The Economist. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  7. ↑ а б в Nairobi to open mission in Mogadishu. Standard Digital. 19 лютого 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
  8. ↑ а б Abdi, Awa M. (2010). In Limbo: Dependency, Insecurity, and Identity Amongst Somali Refugees in Dadaab Camps. Bildhaan. 5: 17—34.
  9. ↑ а б News in Review - Resource Guide - November 2011 (PDF). Canadian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  10. ↑ а б Inside world's biggest refugee camp - Al Jazeera Blogs. Al Jazeera Blogs. Процитовано 2 листопада 2015.
  11. ↑ а б Kenya: Fleeing Somalis Struggle To Find Shelter At The World's Largest Refugee Camp. MSF USA. Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 19 жовтня 2015.
  12. ↑ Inside world's biggest refugee camp. Blogs.aljazeera.net. 8 липня 2011.
  13. ↑ UN High Commissioner for Refugees applauds Kenya's decision to open Ifo II camp. UNHCR. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 19 червня 2012.
  14. ↑ Dadaab: The World's Biggest Refugee Camp. English.aljazeera.net. 11 липня 2011.
  15. ↑ Number of Somali refugees declining due to aid and rainfall. Pcusa.org. 5 грудня 2011. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  16. ↑ Table 16. Major locations and demographic composition of refugees and people in refugee-like situations, end-2014. UNHCR. Процитовано 25 лютого 2017.
  17. ↑ zip file.
  18. ↑ zip file.
  19. ↑ zip file.
  20. ↑ zip file.
  21. ↑ zip file.
  22. ↑ zip file.
  23. ↑ zip file.
  24. ↑ zip file.
  25. ↑ а б в г No Direction Home: A Generation Shaped by Life in Dadaab. UNFPA - United Nations Population Fund. Процитовано 23 листопада 2015.
  26. ↑ Refugee Reports November 2002 (PDF). Refugees.org. Архів оригіналу (PDF) за 11 листопада 2009.
  27. ↑ Human Rights Watch Plan (PDF). Human Rights Watch. с. 17. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  28. ↑ Adelman, Howard (2005). Persecution of Christians in the Dadaab Refugee Camp. Journal of Human Rights. 4 (3): 353—362. doi:10.1080/14754830500257570.
  29. ↑ а б Interview: UN refugee chief stresses voluntary return of Somali refugees in Kenya. Goobjoog. 9 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  30. ↑ а б Montclos, Marc-Antoine Perouse De; Kagwanja, Peter Mwangi (1 червня 2000). Refugee Camps or Cities? The Socio-economic Dynamics of the Dadaab and Kakuma Camps in Northern Kenya. Journal of Refugee Studies. 13 (2): 205—222. doi:10.1093/jrs/13.2.205. ISSN 0951-6328.
  31. ↑ Dadaab: how we're helping in the world's largest refugee camp. www.redcross.org.uk. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
  32. ↑ а б Dadaab, Mélanie Gouby in (20 травня 2015). Climate of fear in Dadaab refugee camp leads many to consider repatriation. the Guardian. Процитовано 19 жовтня 2015.
  33. ↑ Somali students to receive scholarships for higher education. Digital Journal. 14 липня 2011. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  34. ↑ Somalia: Education Project Launched in Dadaab. Sabahi. 23 квітня 2013. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  35. ↑ UN Newsletter (PDF). unicnairobi.org. March 2012.
  36. ↑ More water from solar power in Dadaab, Kenya - European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations - European Commission. European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations. 16 листопада 2015.
  37. ↑ а б в Ahmed, Jamal A.; Moturi, Edna; Spiegel, Paul; Schilperoord, Marian; Burton, Wagacha; Kassim, Nailah H.; Mohamed, Abdinoor; Ochieng, Melvin; Nderitu, Leonard (1 червня 2013). Hepatitis E Outbreak, Dadaab Refugee Camp, Kenya, 2012. Emerging Infectious Diseases. 19 (6): 1010—1011. doi:10.3201/eid1906.130275. ISSN 1080-6040. PMC 3713845. PMID 23735820.
  38. ↑ Polonsky, Jonathan A.; Ronsse, Axelle; Ciglenecki, Iza; Rull, Monica; Porten, Klaudia (22 січня 2013). High levels of mortality, malnutrition, and measles, among recently-displaced Somali refugees in Dagahaley camp, Dadaab refugee camp complex, Kenya, 2011. Conflict and Health. 7 (1): 1. doi:10.1186/1752-1505-7-1. ISSN 1752-1505. PMC 3607918. PMID 23339463.
  39. ↑ а б Trenouth, Lani (7 січня 2009). Fresh food vouchers for refugees in Kenya | ENN. Field Exchange 36: 19. Процитовано 24 листопада 2015.
  40. ↑ Corbett, Mary (2009). Multi-Storey Gardens to Support Food Security (PDF). Urban Agriculture.
  41. ↑ а б в Salmio, Tiina. Refugees and the Environment: An Analysis and Evaluation of UNHCR's Policies in 1992-2002 (PDF). Migrationinstitute.fi. Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2012.
  42. ↑ Norwegian Refugee Council homepage. Nrc.no.
  43. ↑ Sphere Humanitarian Standards. Sphereproject.org.
  44. ↑ Plea for 'massive aid' for Africa refugees. English.aljazeera.net. 10 липня 2011.
  45. ↑ Gettleman, Jeffrey (3 лютого 2012). U.N. Says Somalia Famine Has Ended, but Warns That Crisis Isn't Over. The New York Times. Процитовано 19 червня 2012.
  46. ↑ The worst drought in 60 years in Horn Africa. Africa and Europe in Partnership. Архів оригіналу за 2 листопада 2011. Процитовано 2 серпня 2011.
  47. ↑ Number of Somali refugees declining due to aid and rainfall. Pcusa.org. 5 грудня 2011.
  48. ↑ а б в Campbell, Elizabeth H. (1 вересня 2006). Urban Refugees in Nairobi: Problems of Protection, Mechanisms of Survival, and Possibilities for Integration. Journal of Refugee Studies. 19 (3): 396—413. doi:10.1093/jrs/fel011. ISSN 0951-6328.
  49. ↑ Somalis in Kenya face mistrust. CS Monitor. 27 червня 2014. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  50. ↑ а б в г Horst, Cindy (15 травня 2006). Transnational Nomads: How Somalis Cope with Refugee Life in the Dadaab Camps of Kenya. Berghahn Books. ISBN 9780857454386.
  51. ↑ Aubone, Amber; Hernandez, Juan (1 грудня 2013). Assessing Refugee Camp Characteristics and The Occurrence of Sexual Violence: A Preliminary Analysis of the Dadaab Complex. Refugee Survey Quarterly. 32 (4): 22—40. doi:10.1093/rsq/hdt015. ISSN 1020-4067.
  52. ↑ Microfinance. CARE. 16 вересня 2013. Архів оригіналу за 15 жовтня 2015. Процитовано 19 жовтня 2015.
  53. ↑ а б Jahiruddin, ATM; Short, Patricia (2011). Can Microcredit Worsen Poverty? Cases of Exacerbated Poverty in Bangladesh (PDF). Development in Practice. 21 (8): 1109—1121. doi:10.1080/09614524.2011.607155. Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2015. Процитовано 23 листопада 2015.
  54. ↑ а б 560,000 Somalis to return home following tripartite agreement. Daily Post. 12 листопада 2013. Процитовано 18 квітня 2014.
  55. ↑ а б Kenya softens its position on proposed closure of Dadaab refugee camp. Goobjoog. 30 квітня 2015. Процитовано 11 травня 2015.
  56. ↑ а б Scapegoats. The Economist. ISSN 0013-0613. Процитовано 23 листопада 2015.
  57. ↑ а б Kenya loses patience over Dadaab refugee camp housing displaced Somalis. hiiraan.com. Процитовано 2 листопада 2015.
  58. ↑ 2014 Statistical Yearbook. UNHCR. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  59. ↑ The future of the world's largest refugee camp. ISS Peace and Security Council Report. 24 серпня 2015. Процитовано 4 вересня 2015.
  60. ↑ Somalia President convenes Federal Parliament. Garowe Online. 27 квітня 2015. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  61. ↑ Agutu, Nancy (6 травня 2016). Refugees must go, Kenya says. The Star. Kenya. Процитовано 8 травня 2016.
  62. ↑ Somalia President Raises Concern Over Plans To Shut Kenya's Dadaab Refugee Camp. CNN. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дадааб