Дайто (острови)
Острови Дайто яп. 大東諸島 | ||||
Карта островів | ||||
25°50′34″ пн. ш. 131°14′26″ сх. д. / 25.84278° пн. ш. 131.24056° сх. д. | ||||
Акваторія | Філіппінське море | |||
Кількість островів | 3 (основні) | |||
Найбільший острів | Мінамідайто | |||
Загальна площа | 44,427 км² | |||
Населення (2010 рік) | 2107 осіб | |||
Густота населення | 47,426 осіб/км² | |||
Країна | Японія | |||
Регіон | Окінава | |||
Острови Дайто у Вікісховищі | ||||
Острови Дайто (яп. 大東諸島, Daitō-shotō) — архіпелаг з трьох ізольованих коралових островів (Кітадайто, Мінамідайто та Окідайто) у Філіппінському морі на південний схід від Окінави. Загальна площа островів складає 44,427 км², а населення 2 107 осіб[1].
Адміністративно всі острови належать до повіту Шімаджірі префектури Окінава та поділені між селами Мінамі-Дайто і Кіта-Дайто, при цьому ненаселений острів Окідайто управляється як частина селища Кіта-Дайто, хоча територіально ближчий до острова Мінамідайто.
Ці острови здавна були відомі в Окінава як Ufuagari («Великий схід»)[2][3]. Острови вперше побачив іспанський мореплавець Бернардо де ла Торре у вересні 1543 року, під час перерваної спроби досягти Нової Іспанії з Філіппін на кораблі «San Juan de Letran».[4] Пізніше їх відвідували європейські дослідники різних країн, а самі вони деякий час були відомі під назвою острови Бородіно після того, як російське судно дослідило їх 1820 року.
Острови лишались ненаселеними до формального заволодіння ними Японською імперією 1885 року. У 1900 році на острови прибула група піонерів з острова Хатідзьо, одного з островів Ідзу, розташованих у 287 км на південь від Токіо. Під керівництвом Тамаокі Хан'емона (1838—1910) вони заснували поселення на Мінамідайто і почали вирощувати цукрову тростину. Він також очолював зусилля по колонізації Кітадайто та Окідайто. На цих двох островах були великі запаси гуано, яке видобували для виробництва фосфатного добрива і димного пороху. У 1919 році населення островів було понад 4000 осіб.
У Другу світову війну ВМС США неодноразово атакували Мінамідайто, а після війни острови були окуповані США і управлялись як частина Цивільної адміністрації США островів Рюкю з 1950 року. Японії острови були повернуті 1972 року.
Фото | Назва | Кандзі | Площа [км²] |
Населення 2004 |
Найвища точка [м.н.м.] |
Координати |
---|---|---|---|---|---|---|
Мінамі Дайто | яп. 南大東島 | 30,57 | 1 442 | 78 | 25°50′45″ пн. ш. 131°14′30″ сх. д. / 25.84583° пн. ш. 131.24167° сх. д. | |
Кітадайто | яп. 北大東島 | 11,94 | 665 | 75 | 25°57′ пн. ш. 131°18′ сх. д. / 25.950° пн. ш. 131.300° сх. д. | |
Окідайто | яп. 沖大東島 | 1,15 | – | – | 24°28′ пн. ш. 131°11′ сх. д. / 24.467° пн. ш. 131.183° сх. д. |
Острови утворились при геологічному піднятті коралового атола, тому береги островів урвисті та гострі, мають висоту 10-20 метрів. Відвідувачі та вантажі потрапляють на острови за допомогою підйомників (кранів). Внутрішня частина островів нижча, часто (на ділянках не зайнятих вирощуванням цукрової тростини) характеризується болотами та невеликими озерами.
Найближча суша — острови Рюкю, віддалена від архіпелагу на 300 км, тому на архіпелазі утворилась унікальна та ізольована екосистема з ендемічними видами, які, наприклад, не включає куфій хабу, присутніх на багатьох островах Рюкю.[5] Відсутність змій сприяла розмноженню інвазійних жаб.[6] Колись три основні острови були покриті незайманими лісами, але людська діяльність, в тому числі військові дії, сильно пошкодила їх та призвела до зникнення лісів та ендемічних видів, особливо на Окідайто.[7]
Крім вугрів, до заселення островів дослідники не спостерігали прісноводну рибу чи амфібії.
Архіпелаг, за виключенням Окідайто та деяких менших острівців, включений у Територію захисту дикої природи Японії площею 4 251 га, з яких 234 га є зоною особливого захисту.
В японській та іншій літературі виділяється певна кількість варіацій, підвидів та видів тварин та рослин, що включають назву островів, у тому числі серед таких тварин як Pteropus dasymallus, японський канюк, Otus elegans (включена пам'ятку природи Японії),[8] рогач дайто,[9], вид цикад роду Euterpnosia, пірникоза мала, Hypsipetes amaurotis, Zosterops japonicus, і рослин як пальма Livistona,[10] Excoecaria,[11] і Crepidiastrum.[12] Деякі з них, наприклад Parus varius і волове очко дайто, вважаються вимерлими.
На архіпелазі та у його водах розмножуються такі мігруючі та океанічні види як альбатрос гавайський, кулик-довгоніг,[13] тунець, тунець смугастий, японська іспанська макрель, вітрильникові, манти, японський хребетний лобстер, морські черепахи, дельфіни і горбатий кит.[14] Серед островів Рюкю, японський фазан присутній тільки на островах Дайто, так само як корали та коралові риби, такі як Chaetodon auripes, яка деколи вважається ендеміком островів[15] і Hemitaurichthys thompsoni, яка раніше була зафіксована лише на островах Оґасавара.[16] Також трапляються Caranx lugubris і Oplegnathus, які стали рідкістю у інших японських водах.[17]
- National Geospatial Intelligence Agency (NGIA). Prostar Sailing Directions 2005 Japan Enroute. Prostar Publications (2005). ISBN 1577856511
- 島のデータ : 北大東島 [Island data: Kitadaito Island] (японська) . Naha, Okinawa Prefecture, Japan: Okinawa Prefecture. 2005. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 14 червня 2013.
- 島のデータ : 南大東島 [Island data: Minamidaito Island] (японська) . Naha, Okinawa Prefecture, Japan: Okinawa Prefecture. 2005. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 14 червня 2013.
- 島の紹介 [Introduction to the Islands] (японська) . Kitadaito, Okinawa Prefecture, Japan: Village of Kitadaito. 2012. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 14 червня 2013.
- ↑ 平成22年国勢調査 人口等基本集計(男女・年齢・配偶関係,世帯の構成,住居の状態など) 都道府県結果 47沖縄県 Okinawa 2010 census
- ↑ 島の歴史 - 無人島時代 - [Архівовано 2013-03-26 у Wayback Machine.] (History of the island - Desert island times) from Kitadaito village official website [Архівовано 2006-08-08 у Wayback Machine.]. Retrieved on 2007-01-15.
- ↑ 島の歴史 (History of the island) from Minamidaito village official website. Retrieved on 2007-01-15.
- ↑ Welsch, Bernard (Jun 2004). Was Marcus Island Discovered by Bernardo de la Torre in 1543?. The Journal of Pacific History. Taylor & Francis. Ltd. 39 (1): 109—122. doi:10.1080/00223340410001684886.
- ↑ 南大東でヘビ初確認/荷物に紛れ来島"か ". Архів оригіналу за 4 липня 2016. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ 沖縄に生息するカエル達の写真・鳴き声. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ 大東諸島の生物生態について. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ Study Group for Conservation of the Daito Scops Owl. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ 大東島の鳥たち. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ ダイトウビロウ(大東尾籠). Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ ダイトウセイシボク(大東青紫木). Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ ダイトウワダン(大東わだん)- Crepidiastrum lanceolatum var. daitoense. Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ 島の暮し — 島の動物. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ 琉球新報, 1997年, 南大東島沖にザトウクジラ[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ 島の暮し — 島の生物. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ 6-1-5 大東諸島 (PDF). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ 南大東島の伝統行事 南大東島の豊年祭 — 日本の郷文化 — 南大東島名物 スキューバダイビング・透明度100mの海. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 12 листопада 2017.