Перейти до вмісту

Данилевич Микола Миколайович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Данилевич.
Данилевич Микола Миколайович
Народився22 травня 1977(1977-05-22) (47 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Смига, Дубенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсвященнослужитель Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУПЦ МП Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний стандуховенство Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяправослав'я Редагувати інформацію у Вікіданих

Мико́ла Микола́йович Даниле́вич (нар. 22 травня 1977, смт Смига Дубенського району Рівненської області, УРСР) — церковний діяч УПЦ МП, протоієрей, настоятель Київського храму святителя Спиридона Триміфунтського, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків РПЦвУ, член комісії РПЦ з переговорів з УПЦ КП та Міжсоборної присутності РПЦ.

СБУ звинувачує клірика у виправданні війни РФ проти України[1]. Клірик відкинув ці звинувачення, стверджуючи, що з початку вторгнення Росії засуджує її дії[2].

Серед звинувачень СБУ було й те, що священик закликав помолитися за окупантів у війні проти України[3][4][5]. При цьому парафіянки його храму стверджують, що священик навпаки регулярно молиться за захисників України[2].

Фігурант центру Миротворець[6]. Деякі українські ЗМІ з посиланням на СБУ заявили про наявність у Данилевича паспорта РФ[7][8][9]. Протоієрей зауважив, що номер нібито його російського паспорта насправді є номером його українського паспорта, яким він користувався на той час[10].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Микола Данилевич народився 22 травня 1977 року в смт Смига Дубенського району Рівненської області.

Станом на червень 2006 працював у Відділі зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП[11].

12 липня 2006 року отримав сан диякона.

Станом на грудень 2006 року працював кліриком у храмі Живоначальної Трійці в Хорошеві в Москві. В рамках делегації РПЦ відвідував Яромерж у Східній Чехії[12].

21 вересня 2007 року отримав сан пресвітера.

Станом на лютий 2008 року працював у відділі зовнішніх церковних зв'язків та був кліриком УПЦ МП[13].

2008 року отримав сан протоієрея.

У березні 2009 року викладав у Київській духовній академії та семінарії[14]. Став настоятелем храму святителя Спиридона Триміфунтського у Києві.

У червні 2010 року працював секретарем відділу зовнішніх зв'язків УПЦ МП[15], з 2012 року був заступником голови відділу.

23 жовтня 2014 року — включений до комісій з питань протидії «церковним розколам», з питань ставлення до інослав'я та інших релігій Міжсоборної присутності РПЦ[16], з 30 січня 2017 року — комісій з богослов'я та богословської освіти[17].

Деякі ЗМІ заявили, що навесні 2024 року переїхав до Італії[18][19]. Але він виїжджав туди і в інші країни Європи тимчасово[2]. При цьому залишався жити у Києві[20]. Тепер перебуває в Києві під особистим зав'язальництвом і не може виїжджати за межі міста.

Рідний брат клірика Віталь Данилевич був захисником Маріуполя, під час облоги міста потрапив у полон, був звільнений 21 вересня 2022 року[21][22].

Підозри у проросійській діяльності

[ред. | ред. код]

30 листопада 2017 року Архієрейський собор РПЦ включив Миколу до комісії РПЦ з переговорів із УПЦ КП[23]. СБУ стверджує, що 2017 року з проросійським нардепом Вадимом Новинським був у складі делегації, яка намагалася переконати Вселенського патріарха Варфоломія не давати Томос ПЦУ[1][24][25]. Однак це звинувачення не знаходить підтвердження в українських медіа. Поїздка делегації УПЦ МП на Фанар з розмовою про Томос відбулася у 2018 році, а сам Данилевич у ній був лише перекладачем[26].

СБУ звинувачує клірика у виправданні війни РФ проти України[1] та закликах помолитися за окупантів у війні проти України[3][4][5]. Однак сам клірик та його парафіяни відкидають ці звинувачення [2]. За тиждень до вторгнення Росії він навпаки звернувся до співвітчизників із закликом: «Захист своєї Батьківщини є обов’язком кожного громадянина»[27].

У провину Данилевичу ставлять і його заяви, що дії представників ПЦУ стали причиною війни Росії проти України[1]. У яких публікаціях знайдено причини для такого звинувачення, у ЗМІ не вказано. У публікації у своєму телеграм-каналі він заявляв лише те, що дії представників ПЦУ можуть використовуватись росіянами як виправдання агресії, але не причина для неї[28].

Розслідування

[ред. | ред. код]

У квітні 2024 року співробітники СБУ провели обшуки в Данилевича[24][29]. За оперативними даними СБУ, Микола курував мережу єпархій УПЦ МП за кордоном[30][9]. Ці установи під прикриттям опіки над українськими переселенцями поширювали пропагандистські наративи РФ[31]. 12 квітня Данилевичу було вручено підозру за порушення двох статей Кримінального кодексу України[3][32][33][34]. Клірика було затримано[5]. Данилевич відкидає усі звинувачення.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г СБУ проводить обшуки у протоієрея з керівництва УПЦ МП – ЗМІ. ТСН.ua (укр.). 12 квітня 2024. Процитовано 13 квітня 2024.
  2. ↑ а б в г «Я гашу, а не розпалюю». Як суд обирав запобіжний захід заступнику голови відділу зовнішніх зв’язків УПЦ (МП), підозрюваному у розпалюванні релігійної ворожнечі та виправдовуванні російської агресії – ЗМІ. graty.me (укр.). 18 квітня 2024. Процитовано 27 квітня 2024.
  3. ↑ а б в Священнику УПЦ МП Данилевичу вручили підозру. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 квітня 2024.
  4. ↑ а б Закликав помолитися за рашистів: СБУ повідомила про підозру відомому священнику УПЦ МП Миколі Данилевичу. MUKACHEVO.NET (укр.). Процитовано 13 квітня 2024.
  5. ↑ а б в СБУ затримала клірика УПЦ МП Данилевича, який закликав молитися за здоров'я російських окупантів. LB.ua. 12 квітня 2024. Процитовано 13 квітня 2024.
  6. ↑ https://myrotvorets.center/criminal/danylevych-nykolai-nykolaevych/
  7. ↑ Хто з керівників Московської церкви в Україні має російський паспорт. Свідчення очевидця. ГЛАВКОМ (укр.). 27 січня 2024. Процитовано 13 квітня 2024.
  8. ↑ У чільного представника УПЦ МП виявилося російське громадянство - ЗМІ. Релігійна правда (укр.). 3 березня 2023. Процитовано 13 квітня 2024.
  9. ↑ а б Мельник, Роман (12 квітня 2024). СБУ вручила підозру протоієрею УПЦ МП: поширював проросійські наративи у телеграмі. detector.media (укр.). Процитовано 13 квітня 2024.
  10. ↑ Спецоперація «Українська церква у Європі». Що задумала Москва?. ГЛАВКОМ (укр.). 2 березня 2023. Процитовано 27 квітня 2024.
  11. ↑ В Греции прошли торжества, посвященные апостолу Павлу / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 13 квітня 2024.
  12. ↑ В Чехии | Храм Живоначальной Троицы в Хорошеве. web.archive.org. 26 травня 2022. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 13 квітня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  13. ↑ Митрополит Киевский Владимир встретился с председателем Папского Совета «Справедливость и Мир» / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 13 квітня 2024.
  14. ↑ Ректор Киевской духовной академии архиепископ Бориспольский Антоний совершил молебен по случаю Дня независимости Греции / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 13 квітня 2024.
  15. ↑ Блаженнейший митрополит Киевский Владимир встретился с президентом Синода Немецкой Евангелическо-Лютеранской Церкви Украины / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 13 квітня 2024.
  16. ↑ Как изменился состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви? | Правмир. www.pravmir.ru (рос.). Процитовано 13 квітня 2024.
  17. ↑ Состав Межсоборного присутствия на 2014-2018 годы по комиссиям (от 30.01.17) / Официальные документы / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 13 квітня 2024.
  18. ↑ Один із чільних представників УПЦ МП перебрався до Італії. Релігійна правда (укр.). 27 березня 2024. Процитовано 13 квітня 2024.
  19. ↑ Один із стовпів пропаганди Московської церкви в Україні утік до Італії. ГЛАВКОМ (укр.). 26 березня 2024. Процитовано 13 квітня 2024.
  20. ↑ Протоієрей УПЦ МП Данилевич пояснив, як опинився в Італії під час війни. ГЛАВКОМ (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
  21. ↑ Серед звільнених з полону – уродженець Смиги. teza.tv (укр.). 22 вересня 2022. Процитовано 27 квітня 2024.
  22. ↑ Серед визволених з полону захисників Маріуполя - брат заступника голови ВЗВ УПЦ МП. risu.ua (укр.). 23 вересня 2022. Процитовано 27 квітня 2024.
  23. ↑ Определение Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви «Об обращении бывшего митрополита Киевского и всея Украины Филарета» / Официальные документы / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 13 квітня 2024.
  24. ↑ а б СБУ проводить обшуки у протоієрея УПЦ МП Данилевича, - джерело. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 квітня 2024.
  25. ↑ СБУ оголосила підозру високопоставленому протоієрею “УПЦ МП”, який їздив до Варфоломія умовляти не давати томос ПЦУ. novynarnia.com (укр.). 12 квітня 2024. Процитовано 13 квітня 2024.
  26. ↑ Візит делегації УПЦ (МП) до Константинополя: читаємо між рядків. risu.ua (укр.). 25 червня 2018. Процитовано 27 квітня 2024.
  27. ↑ Протоієрей УПЦ Миколай Данилевич: «Захист своєї Батьківщини є обов’язком кожного громадянина». Религия в Украине (укр.). 15 лютого 2022. Процитовано 27 квітня 2024.
  28. ↑ Церковне мародерство. Телеграм-канал Миколи Данилевича (укр.). 26 березня 2022. Процитовано 27 квітня 2024.
  29. ↑ СБУ проводить обшуки у протоієрея УПЦ МП – джерело. Українська правда (укр.). Процитовано 13 квітня 2024.
  30. ↑ СБУ повідомила про підозру одному із очільників УПЦ (МП), який закликав помолитися за рашистів у війні проти України. SSU (укр.). Процитовано 13 квітня 2024.
  31. ↑ Наближений до Онуфрія дістав підозру від СБУ: скандальна біографія церковника УПЦ (мп) – сюжет. 5 канал. 13 квітня 2024. Архів оригіналу за 25 квітня 2024. Процитовано 27 квітня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  32. ↑ ч. 2 ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань та за іншими ознаками); ч. 2 ст. 436-2 (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, глорифікація її учасників).
  33. ↑ Після обшуків СБУ оголосила підозру протоієрею УПЦ МП. Українська правда (укр.). Процитовано 13 квітня 2024.
  34. ↑ СБУ прийшла з обшуками до протоієрея УПЦ МП Данилевича, який виявився любителем «руского міра» – ЗМІ. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 13 квітня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Данилевич_Микола_Миколайович&oldid=43389469