Данилейко Семен Григорович
| Данилейко Семен Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 23 вересня 1927 Петриківка | |||
| Помер | 17 серпня 1981 (53 роки) Дніпропетровськ | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Діяльність | поет | |||
| Мова творів | українська  | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
Семе́н Григо́рович Даниле́йко (23 вересня 1927, село Петриківка, Дніпропетрвська область — 17 серпня 1981, Дніпропетровськ, УРСР) — український поет; член СПУ (1960).
Народився 1927 року в селі Петриківка колишнього Царичанського району на Дніпропетровщині в родині хлібороба: батько — Григорій Оксентійович, а мати — Анастасія Оникіївна. Закінчив Петриківську неповну середню школу, а після працював у колгоспі. З 1944 року працював слюсарем на Дніпропетровському трубопрокатному заводі ім. Леніна. У 1947 році пішов служити до Радянської Армії, в 1951 р. знову повернувся на завод, де працював до останніх днів життя.
Літературною працею займався з 1955 р. Був членом літстудії «Сталь» при заводі ім. Леніна. Друкував вірші у республіканських газетах і журналах, у заводському літературному альманасі «Наше слово». У 1958 році видав першу збірку поезій «Рідна сторона», передмову до якої написав Олесь Гончар. У 1960 році видав другу збірку «Я – син землі», затим «Неспокій» (1963). Оспівував рідну Петриківщину, працю хліборобів і сталеварів. Для творчості характерні щирість, ліричність, народність.[1].
Окремі вірші опубліковано у колективному збірнику «Над широким Дніпром» (1958).
У 1960-х роках розпочав роботу над романом у віршах «Чумацький хутір». Над твором працював понад 25 років. Роман залишився невиданим. Лише окремі глави, після смерті автора, були опубліковані на сторінках заводської багатотиражки «Ленінець» та обласної газети «Днепровская правда»[2].
Усі книги видано у Дніпропетровську.
З 1958 року — член Спілки письменників. Був чи не єдиним членом письменницької організації, котрий залишався простим робітником.
У 1960-х – 1970-х роках за національні погляди, які висловлював відкрито, любов до рідної мови, про яку писав у своїх віршах отримав «традиційний» ярлик націоналіста. Неодноразово порушувалася справа про арешт Данилейка. Творча криза, душевна спустошеність, розчарування в тодішній дійсності, різні житейські конфлікти привели до смерті поета у 1981 році[3].
Був одружений з Гаф'єю Климівною. У них залишилася донька — Валентина.
Творчість Данилейка увічнив двома роботами «Гомоніли всюди чепурухи-вишні..» та «Стоїть вітряк …» петриківський художник, майстер народного декоративного розпису та народної декоративної графіки Федір Панко (1924 — 2007).
У Петриківській неповній середній школі, де навчався поет, вчителька української мови та літератури Людмила Кальченко стала ініціаторкою створення музею-куточку в школі.
- ↑ Гончар Олесь (Олександр) Терентійович. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ Данилейко С. Чумацький хутір. Днепровская правда. 26 квітня 1964 рік. С. 4.
- ↑ Чемерис В. Семен Данилейко з Петриківки / Чемерис В. Три шаблі над скарбом. Дн. : Пороги, 2004. С. 509 – 517.
- ЕСУ [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Семен Данилейко [Архівовано 28 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Данилейко С. Чумацький хутір. Днепровская правда. 26 квітня 1964 рік. С. 4.
- Чемерис В. Семен Данилейко з Петриківки / Чемерис В. Три шаблі над скарбом. Дн. : Пороги, 2004. С. 509 – 517.
- Письменники Радянської України. – К.: Рад. письменник, 1970. С. 114.
- Гончар О. Поезії Семена Даниленка. Літературна газета. 11 березня 1958 рік. С.4.
- Архів С. Данилейка. Фонди Дніпропетровського національного музею ім. Д. І. Яворницького.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |