Даніель Тоскан дю Плантьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даніель Тоскан дю Плантьє
фр. Daniel Toscan de Plantier
президент
Дата народження7 квітня 1941(1941-04-07)
Місце народженняШамбері, Франція
Дата смерті11 лютого 2003(2003-02-11) (61 рік)
Місце смерті
Берлін, Німеччина
ПохованняПер-Лашез і Grave of Toscan du Plantierd
ГромадянствоФранція Франція
Професіяпродюсер, актор
Alma materІнститут політичних досліджень
ДітиTosca Toscan du Plantierd, Ariane Toscan du Plantierd, Carlo Toscan du Plantierd і Maxime Toscan Du Plantierd
IMDbID 0869099
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Даніель Тоскан дю Плантьє у Вікісховищі

Даніе́ль Тоска́н дю Плантьє́ (фр. Daniel Toscan de Plantier; 7 квітня 1941, Шамбері, Франція — 11 лютого 2003, Берлін, Німеччина) — французький кінопродюсер, прокатник, актор, критик.

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Даніель Тоскан дю Плантьє народився 7 квітня 1941 року в Шамбері у Франції. Освіту здобув в Інституті політичних досліджень[fr]. Працював менеджером з реклами у щоденній газеті France Soir. 1966 року та в період з 1975 по 1985 рік був генеральним директором Gaumont Film Company; з 1988 до самої смерті був президентом Unifrance, організації зі сприяння французькому кіно. У 1992-2003 роках очолював французьку Академію мистецтв та технологій кінематографа, яка присуджує національну кінопремію «Сезар».

Як продюсер Даніель Тоскан дю Плантьє брав участь у створенні понад 50 фільмів; у кількох стрічках знявся як актор. Працював з такими відомими режисерами, як Федеріко Фелліні, Інгмар Бергман, Моріс Піала, Робер Брессон, Р. В. Фассбіндер, Пітер Гріневей, Андрій Тарковський та іншими.

Дю Плантьє часто ставав заводієм суперечок, об'єктом нападок з боку тих, хто з недовірою ставиться до його ідей в області державної кінополітики[1].

Тоскан дю Плантьє був одружений чотири рази і мав трьох синів і двох доньок[2]. Його третьою дружиною була режисерка Софі Тоскан дю Плантьє[fr], яку 23 грудня 1996 було вбито[fr] за не зовсім з'ясовних обставин[2].

Могила Д. Тоскана дю Плантьє на цвинтарі Пер-Лашез

Помер Даніель Тоскан дю Плантьє 11 лютого 2003 року у 61-річному віці від серцевого нападу на Берлінському кінофестивалі. Був похований на кладовищі Пер-Лашез.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

З 2008 року у Франції найкращому продюсерові за результатами кінематографічного року присуджують Премію імені Даніеля Тоскана дю Плантьє (фр. Prix Daniel Toscan du Plantier).

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]
Продюсер
Актор

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Michael Sheridan, Death in December. The story of Sophie Toscan du Plantier, Dublin : O'Brien Press, 2004, 256 p.
  • Daniel Toscan du Plantier, L'étrange ballet, No Good Industry, Guide, 2002
  • Daniel Toscan du Plantier, Cinquante ans du festival de Cannes", Ramsay 1997
  • Daniel Toscan du Plantier, L'émotion culturelle, Flammarion, 1995
  • Daniel Toscan du Plantier, Bouleversifiant, Le Seuil, 1992
  • Daniel Toscan du Plantier, Les enfants d'Al Capone et de Rossellini, Mazarine, 1986
  • Daniel Toscan du Plantier, "Donnez-nous notre quotidien", Olivier Orban 1974

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Брагінський Олександр. Даниель Тоскан дю Плантье: «Против течения» // Искусство кино. — М., 1998. — Вип. 3 (березень). Архівовано з джерела 5 серпня 2014. Процитовано.(рос.)
  2. ↑ а б Baxter, John (14 лютого 2003). Obituaries: Daniel Toscan du Plantier; Champion of genuinely European cinema. The Independent. Архів оригіналу за 13 лютого 2016. Процитовано 2 червня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Даніель Тоскан дю Плантьє
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Даніель_Тоскан_дю_Плантьє&oldid=43509999