Перейти до вмісту

Данішменд Газі

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Данішменд Газі (тур. Dânişmend Gazi)
Данішменд Газі
Правління? — 1084
НаступникГазі Гюмюштекін
Біографічні дані
ІменаГюмюштекін Данішменд Ахмед-Газі
РелігіяІслам
Народженняневідомо
Малатья
Смерть1084(1084)
Ніксар
ДітиГазі Гюмюштекін
ДинастіяДанішмендиди
БатькоДанішменд Алі Тайлу
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Данішменд Газі, Данішменд Ахмед Газі, Данішменд Тайлу, Ібн Тайлу Данішменд Ахмед Газі або Данішменд Ібн Алі Тайлу ет Туркман (тур. Danişmend Gazi, Danişmend Ahmed Gazi, Danişmend Taylu, İbt Taylu Danişmend Ahmet Gazi ya da Danişmend İbn-i Ali Taylu et Türkmanî).[1].

Ібн аль-Асір, один з найнадійніших істориків середньовіччя, стверджував, що справжнє ім'я Данішменда — Тейлуоглу, він викладав туркменам, і з часом він піднявся до влади[2]

Стверджується, що він народився як син Мизраба і що його справжнє ім'я Ахмед і що він дружив з онуком Баттала Газі, султаном Турасаном. Він також брав уроки релігійних наук та був вченим[2].

Засновник династії Данішмендидів, однієї з перших туркменських князівств, створеної в Анатолії. Він був вченим і полководцем. У деяких джерелах його син, Гюмюштегін Ахмет Газі, вважається засновником бейлика[3]. .

Після Битви біля Манцикерту, сельджуцький правитель Алп-Арслан описував Кайсері, Заманти, Сівас, Девелу, Токат, Ніксар і Амасью, які намагався завоювати Данішменд Газі та його союзники. Є згадки, що його час від часу називали «Данішменд Бей» або «Емір Данішменд»[1].

Життя

[ред. | ред. код]

Початок султанства

[ред. | ред. код]

Згідно з «Кешфюль-Акаба» Ібн аль-Кемаля, Данішменд Ахмед Газі був мудрою людиною, яка приїхала з Ісфагану до Анатолії[1]. Данішменд Алі Тайлу мав можливість стати близьким до сім'ї сельджуків і був наставником членів династії. Він мав дуже ранню історію. Вона дала і встановила спорідненість з династією сельджуків; Конійський султанат вважається предком тюркського принца Куталмиша, яка в 11 ст. була під юриспруденцією імперії Сельджуків.[3]

Командування сельджуками

[ред. | ред. код]

Данішменд Газі був мудрою людиною, яка керувала своїм султанатом. У 1071 році сельджуцький правитель Алп-Арслан був одним з командирів, який відіграв важливу роль у перемозі в битві біля Манцикерту. Після війни Алп-Арслану було доручено завоювання та управління містами Сівас, Токат, Ніксар і Малатья. Крім того, під час падіння Султана Турасана, а також під час завоювання Стамбула, Данішменд Газі здійснив подорож до Чанкири, Кастамону, Гереде, а потім завоював басейн Ешилірмак, Янконія (Сір), Сісія (Геменек), Докія (Токат)), Каркарія (Зіле), Харсаносія (Ніксар)[2].

В перських джерелах стверджується, що після перемоги над Малазгіртом Кайсері, Токат, Сівас, Амасья і Ніксар були виділені Данішменду Газі, і він оселився там, завоювавши цей край[2].

Заснування Князівства Данішмендлі

[ред. | ред. код]

Данішменд Алі Газі заклав основи князівства Данішменд в Амасьї в 1072 році, а також захопив місто Сівас в 1074 році.[1]

Він залишався в Князівстві Данішмандлі до своєї смерті в 1084 році.

Помер під час походу в Ніксарі, де й був похований.

Поховання

[ред. | ред. код]

Поховання Данішменда Ахмеда Газі в Ніксарі називають «Мелік Газі» («Melik Gazi»). Назва пов'язана з тим, що всім емірам Данішмендлі було присвоєно звання Мелік Газі[1].

Данішменд Газі та хрестові походи

[ред. | ред. код]

Після смерті Данішменда Ахмеда Газі, його син Гюмюштегін Газі став правителем князівства. Гюмюштегін був відомий своєю боротьбою проти хрестоносців у хрестових походах, що почалися в 1096 році. Деякі джерела називають Гюмюштегіна «Данішменд бей». Саме через це деякі історики вважали Данішменда Газі та Гюмуштегіна однією і тією самою історичною персоналією[1].

«Сага про Данішменда Газі» («Danişmend Gazi Destanı»)

[ред. | ред. код]

Роль, яку відіграли Данішменд Газі та його син Газі-молодший в завоюванні Анатолії турками, стала легендою.[4]

Інша назва «Саги про Данішменда Газі» — «Данішменднаме» («Dânişmendnâme»). Це турецький епос, написаний в 13 столітті, в якому розповідається про боротьбу і героїзм турків під час завоювання Анатолії.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Mustafa Demir, Danişmendli Emâreti'nin Kurucuları, Sakarya Üniversitesi Fen Edebiyat Dergisi, Cilt 10, Sayı 1, Yıl 2008.
  2. а б в г Özaydın Abdülkerim. DÂNİŞMEND GAZİ // Islam Ansiklopedisi. — 1993. — Vol. 8. — P. 467—469.
  3. а б Mikail Bayram, Danişmend Oğulları'nın Dinî ve Millî Siyaseti, Türkiyat Araştırmaları Dergisi, Sayı 10, Güz 2001
  4. а б Abdülkerim Özaydın, Danişmend Gazi, Türk Diyanet Vakfı İslam Ansiklopedisi, Erişim tarihi:13.10.2014

Література

[ред. | ред. код]