Дараган Юхим Федорович
| Юхим Дараган | |
|---|---|
 Ймовірний портрет | |
| Народився | невідомо |
| Помер | 3 квітня 1762 ·самогубство |
| Посада | Київський полковник |
| Термін | 21 січня 1751—3 квітня 1762 |
| Попередник | Капніст Василь Петрович |
| Конфесія | православний |
| Рід | Дарагани |
| Батько | Федір Дараган |
| У шлюбі з | Віра Розумовська |
| Діти | Василь, Григорій, Іван, Катерина, Софія |
 | |
Юхим Федорович Дараган (? — 3 квітня 1762) — київський полковник, зять Розумовських.
Вихідець із козацького старшинського роду Дараганів. Зять Наталії Розумовської (чоловік її доньки Віри). Значковий товариш (з 22 жовтня 1742 — бунчуковий товариш) Київського полку.
У листопаді 1747 року — один із трьох кандидатів на уряд київського полковника. З 21 січня 1751 року до смерті 3 квітня 1762 року — київський полковник. Бригадир (1762), бригадир у відставці.
Села та містечка, де був власником або мав підданих:
- Великі Піски Лохвицької сотні[1];
- Глибоке Вороньківської сотні[2];
- Перегуди Бориспільської сотні;
- Михайлівці;
- Бориспіль (з 1752 — власник всього містечка[3]);
- Семиполки;
- Коломиці;
- Мостище.
Йому належав шинок у Воронькові (1750). У 1751 році отримав універсал гетьмана Кирила Розумовського з підтвердженням прав на село Бошни. 1753 року придбав у значкового товариша Переяславського полку Михайла Мартоса та його брата сотенного отамана ічнянського Петра Мартоса хутір Мартусівка.
У 1754 році звернувся до Генерального військового суду стосовно інтриг проти нього полкового судді Зіновія Борсука. В той самий час судився з військовим канцеляристом Іваном Шершановичем, який образив його дружину.
У 1755 році бунчуковий товариш Василь Полуботок звинуватив Юхима Дарагана у побитті його підданих, захопленні майна та привласненні сінокосу під селом Коломиці.
Збудував для потреб Київського полку будинок полкової канцелярії у Козельці та так звану «кам'яницю Дараганів» (полкову скарбницю) у власній садибі Покорщина. Фундатор Георгіївського собору Георгіївського Козелецького монастиря у Данівці.
Покінчив життя самогубством за невідомих обставин. За однією версією, похований у Козельці, за іншою — у Трьохсвятительській церкві села Лемеші.
- ↑ Купив у лохвицького сотника Івана Гамалії. Малоґрунтових 4 двори на 8 хат, убогих 66 дворів (в них 86 хат), 52 хати бездвірних, 4 ратушних служителя, приїзджий двір, 2 шинки, 9 дворів найманих людей (1747).
- ↑ 21 двір убогих посполитих та приїзджий двір.
- ↑ «Сестре нашей Бере Григорьевне Дараган й мужу ее, бунчуковому товаришу Ефиму Дарагану надаем местечко Борисполь со всеми в том местечку жительствующими свободными посполитими людьми, й с принадлежащими к нему грунтами, пустовскими плецами, угодиями, и всеми приналежностями во вечное им й наследникам их владение, кроме живущих в том местечку козаков й их козачих грунтов й угодий, кой при своей волности й владения ненарушимо содержаны быть должны» (універсал гетьмана Кирила Розумовського, 1752).
- Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К. : «Стилос», 2009. — 432 с.(укр.)
- Юхим Дараган[недоступне посилання з липня 2019](укр.)
- «Архіви України», № 3-4, 2008 [Архівовано 1 червня 2010 у Wayback Machine.](укр.)
- В. В. Кривошея. Козацька еліта Гетьманщини. Київ: НАН України. 2008. 452 с.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
