Двері римського Пантеону

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Двері римського Пантеону
Гравюра Франческо Піранезі, 1780[1]

41°53′55″ пн. ш. 12°28′36″ сх. д. / 41.89880555558332986° пн. ш. 12.47680555558333282° сх. д. / 41.89880555558332986; 12.47680555558333282Координати: 41°53′55″ пн. ш. 12°28′36″ сх. д. / 41.89880555558332986° пн. ш. 12.47680555558333282° сх. д. / 41.89880555558332986; 12.47680555558333282
Типдвері
Країна Італія
Розташуваннямісто Рим
Матеріалбронза
Висота7,53 м
Двері римського Пантеону. Карта розташування: Італія
Двері римського Пантеону
Двері римського Пантеону (Італія)
Мапа

Двері римського Пантеона — головні вхідні бронзові двері в ротонді римського Пантеону.

Пам'ятник декоративно-прикладного мистецтва, питання про час створення якого залишається відкритим на протязі кількох століть, довгий час вчені намагаються визначити вік дверей і виявити, чи є ці двері сучасниками Пантеону.

Двері шириною 4,45 метра і висотою 7,53 метра мають дві стулки[2]. Філенки і тяги дверей виконані з литої бронзи. Кожна стулка обертається на штифтах, які встановлені у підлозі внизу і в архітраві вгорі[3]. Двері за формою і деталями схожі на античні бронзові двері Рима — у храмі Ромула і Курії Юлія[4].

З обох сторін дверей розташовані бронзові пілястри з каннелюрами, увенчані тосканськими капітелями, які прикрашені кіматієм з орнаментом у вигляді «іонічних» яєць і стріл. Пілястри з'єднані антаблементом, складеним з лаконічного фризу. Над дверима на дерев'яній рамі розташована фрамуга — шість однакових прямокутних вертикальних бронзових панелей-решіток з простим і досить поширеним стародавнім орнаментом[4]. Ця конструкція є частиною системи вентиляції будівлі, пропускаючи повітря всередину, навіть коли двері зачинені[5].

Історія

[ред. | ред. код]
Верхня частина дверей, з бронзовими гратами для вентиляції
Згідно плана Джакомо Леоні, ширина дверної пройми 16,6 футів (4,8 м)

Точно невідомо, чи є ці двері сучасниками Пантеону, висловлюються думки «за» і «проти». Деякі дослідники Пантеону вважали, що ці двері аутентично античні[4][2], і не були вкрадені завойовниками, східними імператорами (бронзу вивозив Констант II)[6] і середньовічними папами[4]. Йоганн Вінкельманн також був впевнений в античному віці дверей, про що повідомляв у своїй роботі «Storia dell’arte nell’antichità»[7]. Висловлювалися і сумніви[8] у античному віці дверей, зазначена[9] непропорційність дверей для відповідності прескрипціям Вітрувія дозволяла віднести їх виготовлення до Нового часу. Висловлювалися припущення, що оригінальні двері були викрадені під час розграбування Рима королем вандалами Гейзеріхом у V столітті[9], так як серед добичі вандалів була мідь, знята з даху храма Юпітера, про що згадував Прокопій Кесарійський[10][11].

Також існує версія, що двері лише частково мають античні елементи[7], а частина елементів дверей безперечно більш пізня. Є відомості, що під час реставраційних робіт у Пантеоні в 1759 році двері ремонтувалися, оскільки були пошкоджені внаслідок падіння під час спроби зняти їх двома роками раніше, в результаті чого загинув майстер-каменяр Корзіні[12].

Дослідники висловлюють сумніви, що рама з дерев'яного бруса, до якої кріпляться бронзові частини дверей, може мати античний вік, і схиляються до версії, що двері піддалися суттєвій реконструкції в Середні віки або у часи папи Урбана VIII[2].

Протягом 241 року права частина двері залишалася повністю заблокованою, а ліва відкривалася лише частково. У 1998 році, після докладного дослідження, двері трохи підняли за допомогою спеціально виготовлених пластин, вкритих милом. Штифти були замінені, і двері стали повністю працездатні[3].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Raccolta de' tempj antichi, tav. // Opere di Giovanni Battista Piranesi, Francesco Piranesi e d'altri. Firmin Didot Freres, Paris, 1835-1839. Tomo 6.
  2. а б в James W.P. Campbell, Michael Tutton Doors: History, Repair and Conservation. (2020). Great Britain: Taylor & Francis. 426 p. ISBN 9781317309390
  3. а б Still standing: the doors to the Pantheon. The Architectural Ironmongers Journal. 21.03.2022.
  4. а б в г Middleton, 1885, с. 343.
  5. Donaldson, 1833, с. 43.
  6. * Грегоровиус Ф. История города Рима в Средние века (от V до XVI столетия). — М., 2008. — с. 232—235 ISBN 978-5-9922-0191-8
  7. а б Donaldson, 1833, с. 42.
  8. Pihas, G. Nature and Imagination in Ancient and Early Modern Roman Art. Великобританія: Taylor & Francis, 2022 ISBN 9781003215912
  9. а б Donaldson, 1833, с. 41.
  10. Прокопій Кесарійський «Война с вандалами», Книга I, Глава V.
  11. Procopii Caesariensis Opera omnia / Rec. J. Haury. G. Wirth. Lipsiae, 1962—1963. Vol. 1: De Bello Persico, De Bello Vandalico; Vol. 3: Historia arcana.
  12. Susanna Pasquali Il Pantheon: architettura e antiquaria nel Settecento a Roma F.C. Panini, 1996, 181 p., P. 45

Література

[ред. | ред. код]