Дев'ятисил безстеблий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дев'ятисил безстеблий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Дев'ятисил (Carlina)
Вид:
Дев'ятисил безстеблий (C. acaulis)
Біноміальна назва
Carlina acaulis

Дев'ятис́ил безст́еблий[1], або відка́сник безстебловий[2] (Carlina acaulis) — багаторічна приземна розеткова рослина з родини айстрових.

Ботанічні характеристики

[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло вкорочене. Листки пірчасторозсічені майже до середньої жилки, розсіяно-запушені, колючі. Квітки зібрані в досить великі кошики, що сидять посередині листкових розеток. Листочки-обгортки неоднакові: зовнішні — зелені, листоподібні; середні — темно-бурі з розгалуженими колючками по боках; внутрішні — пелюсткоподібні, жовтувато-білуваті, блискучі. Спільне квітколоже вкрите плівками. Плоди — сім'янки, волосисті, з чубком, складеним з одного ряду розгалужених перистих щетинок. Цвіте в липні — вересні.

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у горах Європи — Піренеях, Севеннах, Юрі, Альпах, Апеннінах, Балканах, Карпатах. Росте на сухих луках, гірських схилах, лісових галявинах у лісовому та субальпійському поясах (500–1500 м). В Україні характерний для Бескидів, Ґорґан, Свидовця, Чорногори, Чивчин, Гринявських гір і Мармароського масиву[3]. Взятий під охорону.

Фармакологічні властивості

[ред. | ред. код]

Для лікування вживається корінь, який містить ефірну олію, дубильні речовини, смоли, до 20% інуліну тощо. Використовується як сечогінне, потогінне, відхаркувальне, при затримці менструацій.

Лікарські форми і застосування

[ред. | ред. код]

Відвар з коріння п'ють при простудних захворюваннях сечових шляхів і нирок, при болях у шлунку і запаленні легень. Крім того ним лікують ниркові набряки, відвар виганяє глистів.

Для відвару беруть 3 г коріння на 0,5 л кип'яченої води. Замість відвару використовують також порошок з розтертого сухого коріння.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин.— К.: Наук. думка, 2004. — C. 106
  2. Доброчаева Д. Н., Котов Н. И., Прокудин Ю. Н. и др. Определитель высших растений Украины. — Киев: Наук. думка, 1987. — 548 с.
  3. Нестерук Ю. Рослини Українських Карпат: Ілюстрований довідник. — Львів: Вид-во «Поллі», 2000. — С. 163

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]