Перейти до вмісту

Девід Гілл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Девід Гілл
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився12 червня 1843(1843-06-12)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Абердин, Шотландія, Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 січня 1914(1914-01-24)[1][2][…] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняSt Machar's Cathedrald Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьастроном, викладач університету, фотограф Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materАбердинський університет
Dollar Academyd
Marischal Colleged Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПетербурзька академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Шведська королівська академія наук
Петербурзька академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія дей-Лінчей
Російська академія наук
Прусська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Національна академія наук США Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Де́від Ґілл (Де́йвід Гілл[5], англ. David Gill; 12 червня 1843(18430612) — 24 січня 1914) — шотландський астроном, член Лондонського королівського товариства (1883).

Народився в Абердині. Спочатку був годинникарем, потім — директором приватної обсерваторії в Абердині. 1874 року спостерігав на острові Маврикій проходження Венери по диску Сонця. 1877 року на острові Вознесіння провів спостереження Марса під час великого протистояння. У 1879—1907 — директор Обсерваторії мису Доброї Надії.

Основні наукові роботи відносяться до астрометрії і практичної астрономії. Указав на можливість використання фотографічних спостережень зір для складання зоряних каталогів. У 1885—1889 роках здійснив фотографування неба Південної півкулі, результати якого лягли в основу каталогу «Кейпський фотографічний огляд», опублікованого в 1896—1900 роках Якобусом Каптейном. Каталог містив понад 400 000 зір.

У 1880 році визначив паралакс Сонця за спостереженнями Марса під час протистояння 1877 року, організував спостереження малих планет за допомогою геліометрів для визначення паралаксу Сонця, провів вимірювання багатьох зоряних паралаксів, розрахував масу Юпітера.

Займався також геодезією. У 1873—1876 роках визначив базис для геодезичної служби Єгипту, зв'язав між собою довготи Берліна, Мальти, Александрії, Суеца, Адена.

Визнання

[ред. | ред. код]

Іноземний член-кореспондент Петербурзькою АН (1885), член Національної АН США, Бюро довгот в Парижі, президент Лондонського королівського астрономічного товариства (1909—1911).

Золоті медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1882, 1907), Національної АН США (1900). Медаль Кетрін Брюс (1900).

На честь Ґілла названо кратери на Місяці та Марсі.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Find a Grave — 1996.
  3. KNAW Past Members
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. Гілл Дейвід // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 111. — ISBN 966-613-263-X.

Посилання

[ред. | ред. код]