Девід Фер'єр

Громадянство	Шотландія
Дата народження	13 січня 1843(1843-01-13)[…]
Місце народження	Абердин
Дата смерті	19 березня 1928(1928-03-19)[…] (85 років)
Місце смерті	Лондон
Рід смерті	природна смертьd
Причина смерті	пневмонія
Мова творчості	англійська
Рід діяльності	психолог, невролог, нейронауковець, фізіолог
Заклад освіти	Единбурзький університет і Абердінська середня школаd
Є співавтором опублікованої роботи	Popular Science
Член у	Лондонське королівське товариство і Леопольдина
Отримані відзнаки	член Лондонського королівського товариства Королівська медаль (1890) Круніанська лекціяd (1874) Медаль Бейлі (1887) Goulstonian Lecturesd (1878) Harveian Orationd (1902) Moxon Medald Cameron Prize of the University of Edinburghd
Описано за адресою	biografiasyvidas.com/biografia/f/ferreier.htm
Девід Фер'єр у Вікісховищі

Сер Девід Фер'єр — (англ. Sir David Ferrier) *13 січня 1843 року в Вудсайді біля Абердина, Шотландія; † — 19 березня 1928 року в Лондоні — британський фізіолог і нейробіолог.

Життя

Девід Фер'єр народився 1843 року, вивчав медицину і став асистентом філософа і психолога Александра Бена (1818-1903) в Абердині.

За порадою Бена Фер'єр провів деякий час у Німеччині, працюючи з Германом фон Гельмгольцем (1821-1894) та Вільгельмом Вундтом (1832-1920) у Гайдельберзі, які були освіченими фізиками, що спеціалізувалися на сенсорній фізіології.

Повернувшись до Шотландії, Фер'єр здобув ступінь доктора медицини в Единбурзькому університеті. У 1870 році він переїхав до Лондона, де працював у лікарні Кінгс-коледжу (з 1871 року — професор) та Національній лікарні паралічу та епілепсії, першій лікарні в Англії, яка спеціалізувалася на неврологічних захворюваннях.

Невролог Джон Хаглінгс Джексон (1835-1911), який також працював там, дав йому поштовх до створення всеохоплюючої теоретичної концепції.

Серед іншого На запрошення невролога і психіатра Джеймса Крічтона-Брауна (1840-1938) він проводив експерименти у Вест-Райдінгській божевільні, знаючи і продовжуючи експерименти німецького анатома, антрополога і фізіолога Густава Фріча (1838-1927) і німецького лікаря-інтерніста, невролога, психіатра та експериментального епілептолога Едуарда Гітцига (1838-1907) — хоча і не посилаючись на них у своїх публікаціях — Фер'єр проводив подальші та більш точні експерименти зі стимуляції та абляції кори головного мозку на тваринах, зокрема на шимпанзе, результатом яких стали перші карти мозку у 1876 році

Смерть

Помер 19 березня 1928 року в Лондоні від пневмонії. Залишив вдову Констанцію (уроджену Ватерлоу, сестру художника Ернеста Альберта Ватерлоу), сина та доньку. Його син Клод був відомим архітектором.

Роботи

Серед публікацій Фер'єр варто згадати дві книги. Перша з них, опублікована в 1876 році, «Функції мозку», описує його експериментальні результати і в наступні роки стала дуже впливовою, так що зараз вона вважається однією з класичних книг з нейронауки.

У 1886 році він опублікував нове, значно розширене і рецензоване видання. Друга книга, опублікована двома роками пізніше, «Локалізація хвороб мозку», була присвячена клінічному застосуванню кортикальної локалізації.

Разом зі своїми друзями Ханглінгсом Джексоном і Крічтоном-Брауном Фер'єр був одним із засновників у 1878 році журналу «Мозок», присвяченого взаємодії експериментальної та клінічної неврології, який видається донині. Того ж року Фер'єр прочитав Гоулстонську лекцію в Кінгс-коледжі лікарів на тему «Локалізація захворювань головного мозку».

Джерела

• David Ferrier: Brain drawings and brain maps
• Ferrier's documents
• Om David Ferrier
• https://link.springer.com/article/10.1007/s00415-013-7023-y Sandrone, S., & Zanin, E., David Ferrier (1843—1928), Journal of Neurology
• Macewen, Sir William (1848—1924), professor of surgery, University of Glasgow
• Wozniak, RH: David Ferrier. The Functions of the Brain (1876). In: Classics in Psychology. Thoemmes.