Перейти до вмісту

Дезурбанізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дезурбанізація[1] або руралізація[2] — це соціальний і демографічний процес протилежний до урбанізації, який полягає в скороченні чисельності населення великих міст та їх відносного виробничого потенціалу. Відбувається головним чином в постіндустріальних країнах і обумовлений об'єктивними недоліками природного і соціального середовища життя у великих містах[3].

Існує також альтернативне визначення цього терміна, яке стверджує що це — процес розповсюдження на міський культурний простір, моделей поведінки та цінностей, які притаманні вихідцям з сільської місцевості внаслідок різкого притоку сільського населення. Внаслідок цього культурний рівень міст значно знижується і відбувається процес люмпенізації/рагулізації широких верств населення[4][5].

Передумови

[ред. | ред. код]

Серед передумов дезурбанізації можна виділити наступні:

  • Погіршення якості життя в містах (зростання щільності населення, погіршення якості повітря і води, відносно високий рівень злочинності, тощо)
  • Здорожчання життя в місті (висока щільність населення, обумовлює вищу вартість житла, додаткові витрати побутові товари і продукти харчування)
  • Розвиток транспортної інфраструктури (розвинена транспортна інфраструктура дозволяє частині людей, віддалити своє місце проживання від густонаселених центрів)
  • Розміщення виробничих потужностей за містом (в пошуках дешевшої робочої сили частина виробничих потужностей виноситься за межі великих міст, як наслідок зменшується кількість робочих місць у містах, що в свою чергу провокує відток населення)
  • Дауншифтинг (пошук більш екологічно чистого, спокійного та здорового способу життя)

В Україні

[ред. | ред. код]

Історичний розвиток міст в різних країнах відбувався по різному. Наприклад північно-західній Європі пощастило більше, в цьому регіоні соціально-економічний розвиток відбувався відносно плавно, завдяки чому перетікання сільського населення в міста відбувалось повільно, що дозволяло зберігати і розвивати міську культуру. На теренах України навпаки процес перетоку сільського населення в міста відбувався стрибкоподібно. Можна відзначити декілька важливих історичних дат, коли відбулися події, що призвели до масово переміщення сільського населення в міста:

  • Скасування кріпацтва в Російській імперії — по всій імперії і в тому числі на значній частині території сучасної України, десятки мільйонів осіб позбулися статусу кріпосного, але землі залишилися в поміщиків, таким чином виник величезний прошарок безземельних селян, які стрімко переміщалися в міста і перетворювалися на міську робочу силу.
  • Індустріалізація СРСР — впродовж 20-30-х років XXI століття відбувалося комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, що також супроводжувався масовим перетоком сілького населення в міста, для будівництва і подальшої експлуатації нових промислових потужностей країни.
  • Паспортизація сільского населення в СРСР — впродовж 50-70-х років XXI століття в результаті видачі паспортів сільському населення, відбувся черговий стрибкоподібний перетік сільского населення в міста.

Таким чином процеси стрімкого зростання міського населення за рахунок екстенсивного розвитку промисловості зумовили виникнення концентрації великих мас людей на обмежених площах. Подальший розвиток таких місти був в значній мірі зумовлений люмпен-чинником, що проявлялося в зростанні злочинності, п'янства, наркоманії, суіцидів, тощо. Також висока щільність населення викликала інфраструктурні проблеми: перевантаження інженерних систем, труднощі з вивезенням побутових відходів, транспортні проблеми, тощо[5].

Все це заклало передумови розвитку процесу дезурбанізації великих міст України. За період між переписами 1989 і 2001 рр. чисельність міського населення України скоротилася на 2,01 млн осіб, до 32,57 млн, а рівень урбанізації у 2001 р. порівняно з 1989 р. зріс всього на 0,3 відсоткові пункти, до 67,2 %. За даними держкомстату станом на 1 січня 2014 р. у міських поселеннях України проживали 31,34 млн осіб (69,0 %), що на 3,8 % менше ніж за результатами останнього перепису[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Дезурбанізація (укр.). Процитовано 15 червня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. Руралізація (PDF) (укр.). Процитовано 15 червня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. Urbanization and Counterurbanization in the United States (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2008. Процитовано 16 червня 2024.
  4. «Український журнал» випуск 41, с. 24.
  5. а б «Сучасні проблеми архітектури та містобудування» випуск 20, с. 12-13.
  6. Банк даних Державної служби статистики України - Таблиця: 19A0501_01. Кількість наявного населення (0) (укр.). Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 17 червня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Супруненко Олег. Руралізація aka рагулізація // Український журнал : журнал. — Прага : РУТА, 2008. — Вип. 41. — № 12 (грудень). — С. 24-25. — ISSN 1802-5862. Архівовано з джерела 16 листопада 2014.
  • Єременко Л. К. Дезурбанізація: головний напрям містобудування майбутнього // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : науково-технічний збірник. — Київ : КНУБА, 2008. — Вип. 20. — С. 12-23. — ISSN 2077-3455. Архівовано з джерела 20 травня 2022.
  • Нємець К. А. Вплив процесу урбанізації на виникнення сучасних форм міських поселень / Мазурова А. В. // Вісник харківського національного університету імені В. Н. Каразіна : журнал. — Харків : ХНУ, 2015. — Вип. 1128. — № 41 (січень). — С. 116-119. — ISSN 2410-7360. Архівовано з джерела 24 червня 2024.