Кароль Дейна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дейна Кароль)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дейна Кароль
Karol Dejna
фотопортрет Кароля Дейни до 1939 р.
фотопортрет Кароля Дейни до 1939 р.
фотопортрет Кароля Дейни до 1939 р.
Народився10 листопада 1911(1911-11-10)
Австро-Угорщина Австро-Угорщина:
, Королівство Галичини та Володимирії, Тернопільський повіт,
с. Великі Бірки.
Помер15 квітня 2004(2004-04-15) (92 роки)
Польща  Польща, Лодзь
Похованняцвинтар Долиd
Місце проживанняУкраїна, Польща
Країна Республіка Польща
Національністьполяк
Діяльністьмовознавець
Alma materЛьвівський Університет Яна Казимира
Галузьмовознавство, слов'янознавство, філологія
ЗакладЛодзький університет
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньАкадемік Польської АН
ЧленствоŁódzkie Towarzystwo Naukowed
Польська академія наук[1]
Нагороди
Командорський Хрест із орденською Зіркою Відродження Польщі

Ка́роль Де́йна (пол. Karol Dejna; нар. 10 листопада 1911, Великі Бірки на Тернопільщині — пом. 15 квітня 2004, Лодзь) — польський мовознавець-славіст, доктор філологічних наук (1959), професор (1954), академік Польської АН (1989).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в с. Великі Бірки, нині смт Тернопільського району Тернопільської області в родині заможних хліборобів. У рідному селі навчався в початковій школі.

У 1930 закінчив Тернопільську державну гімназію. У тому ж році вступив до Львівського університету на факультет польської і слов'янської філології, який успішно закінчив в 1935, захистивши наукову роботу, написану під керівництвом проф. Генріка Гєртнера (Henryk Karol Gaertner), здобувши ступінь магістра філософії за спеціальністю польське і слов'янське мовознавство. Як вчений формувався під впливом львівського наукового творчого середовища полоністів і славістів.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Від 1945 працював у Лодзинському університеті (Uniwersytet Łódzki) та лодзинському Відділі Польської АН. Досліджував слов'янські (українські, польські, чеські) діалекти, розробляв теоретичні проблеми лінгвістичної географії, засади діахронічної інтерпретації лінгвістичних карт і атласів, теоретичні і практичні питання діалектичної лексикографії.

Уперше докладно описав фонетику й граматику українських наддністрянських говірок, визначив їх внутрішнє членування, окреслив набір диференціальних рис, якими наддністрянський діалект протиставляється іншим діалектам («Подільсько-волинське мовне суміжжя», 1938; «Українські говірки на захід від Збруча», 1947; «Українські говірки Тернопільщини», 1957; та інші). Вивчав українсько-польські та українсько-білоруські міждіалектичні контакти («Польські елемерок, на підстанти в західноукраїнських діалектах», 1948; «Мовна належність брестсько-пінських говірок», 1977, усі праці польською мовою) та ін. Уклав «Atlas polskich innowacji dialektalnych» («Атлас польських діалектичних інновацій», 1981). Розробив питальник та наукові засади нового польського діалектологічного атласу: «Atlas gwar polskich. Kwestionariusz-notatnik» («Атлас польських говорів. Питальник-записник», 1987); «Atlas gwar polskich» («Атлас польських говорів», т. 1-4, 1998—2002; т. 2-3, у співавторстві.). Автор регіональних діалектичних словників: «Słownictwo ludowe z terenu województw Kieleckiego i Łódźkiego» («Народна лексика Телецького і Лодзинського воєводств», ч. 1-12, 1974-85), «Słownik gwary czeskiej mieszkańców Kucowa» («Словник чеського говору жителів Куцова», 1990). Опублікував атлас «Polsko-laskie pogranicze jęzkowe na tereni Polski» («Польсько-ляське мовне суміжжя на терені Польщі», т. 1-2, 1951- 53), ґрунтовне дослідження «Праслов'янські фонологічні системи» (1968), працю «Польські діалекти» (1973, польською мовою).

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2002 відзначений найвищими польськими державними нагородами Командорським Хрестом з орденською Зіркою Відродження Польщі.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]