Перейти до вмісту

Дейнеко Руслан Юрійович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дейнеко Руслан Юрійович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження12 липня 1994(1994-07-12)
Чугуїв Харківська область
Смерть28 серпня 2014(2014-08-28) (20 років)
біля с. Войкове, Старобешівський район Донецька область
(загинув під час масованого обстрілу українських підрозділів)
Військова служба
Роки служби2013—2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 92 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дейнеко.

Русла́н Ю́рійович Дейне́ко (нар. 01994-07-1212 липня 1994, Чугуїв Харківська область — пом. 02014-08-2828 серпня 2014, с. Войкове, Старобешівський район Донецька область) — український військовослужбовець, навідник САУ 92-ї окремої механізованої бригади. Загинув під час спроб деблокування українських підрозділів в м. Іловайську за 5 км на схід від м. Комсомольське на Донеччині.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Руслан Дейнеко народився 1994 року в м. Чугуїв на Харківщині. У 2013 році закінчив технікум та вступив на заочне відділення до інституту. Того ж року підписав контракт на військову службу. Займався спортом і туризмом, входив до складу збірної Харківської області, учасник Всеукраїнських змагань з ТПТ (техніка пішохідного туризму).

З початком російсько-української війни служив старшим солдатом, був навідником САУ 92-ї окремої механізованої бригади.

Обставини смерті

[ред. | ред. код]

Вранці 28 серпня 2014 року, в ході боїв за Іловайськ, ротно-тактична група бригади рухалася в район Старобешевого з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. За 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область), у районі агрофірми «Авангард», колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Руслан Дейнеко загинув о 4-й ранку на дорозі поміж селами Новозар'ївка та Войкове Старобешівського району. Під час обстрілу та в бою з противником бригада зазнала людських втрат, а також втратила багато техніки. За даними комбрига В. Ніколюка, станом на 2 вересня, не вийшли на зв'язок 9 військовослужбовців.

Бійці вважалися зниклими безвісти. Російські збройні формування закопали загиблих українських військових поблизу поля бою. 16 вересня пошуковці Союзу «Народна пам'ять» провели ексгумацію 8 тіл полеглих вояків у братській могилі неподалік с. Новозарьєвка, Старобешевського району[1]. Руслана бачили на полі бою з пораненням голови, без свідомості.

Під час пошукових робіт 27 вересня 2014 року, один з керівників волонтерських груп місії «Евакуація 200» Павло Нетьосов, знайшов залишки стопи невідомого бійця. Завдяки зверненню в листопаді 2018 року до Павла матері Руслана, вдалось ідентифікувати ці залишки[2].

У січні 2019 році Руслан Дейнеко ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському кладовищі поблизу Запоріжжя невідомих героїв АТО. Перепохований 06.03.2019 року на Чугуївському кладовищі № 5[3].

Залишилися батьки Юрій і Ауріка Дейнеко; сестра.[4]

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 6 грудня 2020 року, Указом Президента України № 537/2020, — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 19
  • Вшановується 28 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Бійці 92 окремої механізованої бригади «Нас зрадили і здали» // Громадське Телебачення, 2 вересня 2014. Архів оригіналу за 8 вересня 2014. Процитовано 21 серпня 2019.
  2. ↑ Стопа людини. Як через п'ять років повернувся додому з-під Іловайська боєць Руслан Дейнеко. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
  3. ↑ В Харькове попрощаются с бойцом 92-й бригады, которого мама искала четыре года. 04.03.2019(рос.)
    У Запоріжжі ідентифікували невідомого бійця, загиблого під Іловайськом. 05.03.2019, 12:29 [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.]
    Уродженець Чугуєва Руслан Дейнеко в зоні бойових дій пробув всього пару днів. (рос.) 05.03.2019, 17:26 [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.]
    У Запоріжжі ідентифікували бійця, що загинув під Іловайськом, 07.03.2019 [Архівовано 7 березня 2019 у Wayback Machine.]
    Прощались на колінах: на Харківщині перепоховали 20-річного воїна, котрий загинув під Іловайськом. 06.03.2019 [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Поховання № 4055: через 5 років після загибелі рідні знайшли тіло бійця 92-ї бригади
  5. ↑ Указ Президента України № 537/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України». Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 6 грудня 2020.
  6. ↑ У Міноборони вшанували пам'ять загиблих захисників України

Джерела

[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дейнеко_Руслан_Юрійович&oldid=43777411